Англійські терміни договорів і комерційного права українською

Юридично обов’язкова домовленість між двома чи більше сторонами, за якою кожна сторона зобов’язується щось зробити або утриматися від певних дій.

Домовленість сторін щодо того, що кожна з них робитиме; вона стає договором, коли право визнає її обов’язковою.

Особа або організація, що підписала договір чи безпосередньо бере участь у правовій угоді або спорі.

Чітка пропозиція однієї сторони укласти договір на конкретних умовах, яка стає обов’язковою, якщо інша сторона її приймає.

Чітка й безумовна згода з усіма умовами оферти; після повідомлення про неї зазвичай укладається договір.

Щось цінне, що кожна сторона надає або обіцяє в обмін на обіцянку іншої сторони, наприклад гроші, товари чи послуги; загальне право вимагає цього для більшості договорів.

Такий, що має юридичну силу: сторони повинні виконувати домовлене й можуть нести відповідальність за невиконання.

Такий, що може бути забезпечений через суд або арбітраж: сторону можна зобов’язати виконати його чи сплатити компенсацію.

Ретельно написати текст договору або юридичного документа; як іменник — версія документа, яка ще не є остаточною.

Обговорювати умови угоди з іншою стороною, щоб досягти прийнятної для обох домовленості.

Відповідь на оферту, яка змінює деякі її умови; вона відхиляє початкову оферту й стає новою, яку інша сторона може прийняти або відхилити.

Такий, що від самого початку не має юридичної сили, тому договір або положення вважають таким, що ніколи не існувало.

Документ, що фіксує намір сторін укласти угоду та її основні умови до завершення переговорів і підписання остаточного договору.

Підписати договір або юридичний документ і виконати інші формальності, щоб він набув юридичної сили.

Одна з кількох однакових копій договору, кожну з яких підписує одна чи кілька сторін і які разом утворюють єдину угоду.

Документ, що фіксує основні погоджені сторонами положення та план співпраці, зазвичай не створюючи повного набору юридичних зобов’язань.

Юридична здатність особи чи компанії укласти обов’язковий договір; неповнолітнім і тим, хто не розуміє правочину, її може бракувати.

Пронумерований розділ договору, присвячений окремому питанню, наприклад оплаті, конфіденційності чи розірванню.

Обов’язок, який сторона має виконати за договором або законом, наприклад сплатити ціну, поставити товар чи зберігати інформацію конфіденційною.

Правова система, зазвичай обрана сторонами, за якою тлумачать договір і вирішують спори щодо нього.

Непередбачувана подія поза контролем сторін, наприклад стихійне лихо чи війна, яка унеможливлює виконання; положення про форс-мажор може призупинити або звільнити від виконання.

Обіцянка однієї сторони покрити конкретні втрати чи витрати іншої, наприклад вимоги, висунуті до неї третіми особами.

Договірна обіцянка, що певний факт є правдивим або товари чи послуги відповідають стандарту; якщо це виявиться неправдою, інша сторона зазвичай може вимагати відшкодування збитків.

Умова договору, що встановлює право чи обов’язок; також період, протягом якого діє договір.

Істотна умова договору, порушення якої дає іншій стороні право на розірвання; також подія, що має настати до початку зобов’язання або припиняє його.

Заява однієї сторони про факт, зроблена до підписання договору або під час нього, яка спонукає іншу сторону укласти договір.

Договірне положення, що встановлює верхню межу суми або обмежує види втрат, які сторона має відшкодувати у разі проблем.

Положення, що зобов’язує сторони зберігати певну інформацію в таємниці й використовувати її лише з метою договору.

Зміна тексту підписаного договору, зазвичай письмово погоджена всіма сторонами.

Відмова від юридичного права чи вимоги — прямо в письмовій формі або через поведінку — унаслідок якої це право більше не можна примусово здійснити.

Передача іншій особі чи компанії прав сторони за договором, наприклад права отримувати платежі.

Положення, за яким письмовий договір містить усю домовленість сторін і замінює попередні обговорення, листи та проєкти.

Принцип, зазвичай закріплений окремим положенням, за яким недійсність однієї умови не припиняє чинності решти договору.

Вступні твердження на початку договору, що пояснюють його передумови та мету й часто починаються словом Whereas.

Невиконання стороною того, що вона обіцяла за договором, наприклад несвоєчасна оплата, поставка дефектного товару або повна непоставка.

Гроші, які суд або арбітраж зобов’язує одну сторону сплатити іншій як компенсацію втрат через порушення договору чи інше правопорушення.

Юридична відповідальність за щось, особливо обов’язок відшкодувати втрати чи шкоду; у бухгалтерському обліку також борг підприємства.

Офіційно припинити договір, наприклад через порушення іншою стороною або шляхом повідомлення, передбаченого договором.

Спосіб, у який право захищає сторону, чиї права порушено, наприклад відшкодування збитків, виконання в натурі, судова заборона або розірвання.

Серйозне порушення договору, що зачіпає саму суть домовленості й зазвичай дає іншій стороні право на розірвання.

Судова постанова, що зобов’язує сторону фактично виконати обіцяне за договором замість сплати лише відшкодування збитків.

Судова ухвала, що наказує стороні припинити певні дії або іноді вчинити їх; її часто надають терміново для запобігання шкоді.

Фіксована сума, погоджена в договорі, яку одна сторона сплачує в разі конкретного порушення, найчастіше прострочення завершення робіт або поставки.

Вживати розумних заходів, щоб зменшити збитки від порушення іншою стороною, наприклад швидко знайти іншого постачальника.

Неправдиве твердження про факт, зроблене однією стороною, яке спонукає іншу сторону укласти договір.

Скасувати договір від самого початку, повернувши сторони до становища, у якому вони були до його укладення.

Автоматичне припинення договору, коли непередбачена подія, за яку жодна сторона не відповідає, робить виконання неможливим або докорінно відмінним від погодженого.

Стандартні правила, які підприємство застосовує до всіх продажів або послуг і зазвичай публікує на сайті, у пропозиціях чи на звороті бланків замовлення.

Договір, за яким одна або обидві сторони обіцяють зберігати передану інформацію в таємниці й не використовувати її поза погодженою метою.

Підприємство, що надає іншому підприємству товари або послуги, зазвичай за договором постачання чи окремими замовленнями.

Договір, за яким дистриб’ютор купує продукцію виробника та перепродає її від власного імені на погодженій території.

Договір, за яким агент знаходить клієнтів або продає від імені принципала, зазвичай за комісійну винагороду, не купуючи товар сам.

Підприємницька домовленість, за якою власник бренду й бізнес-моделі дозволяє іншим вести точки під його назвою та за його методами й підтримки за плату.

Обіцянка особи чи компанії-гаранта сплатити борг іншої сторони або виконати її зобов’язання, якщо та не виконає їх сама.

Договір або його частина, що встановлює вимірювані стандарти послуги, наприклад доступність чи час реагування, та наслідки їх недотримання.

Умова договору купівлі-продажу, за якою продавець зберігає право власності на товар, доки покупець не сплатить за нього повністю.

Зареєстрована підприємницька організація, що є окремою юридичною особою і може від власного імені володіти майном, укладати договори та бути позивачем або відповідачем.

Фізична або юридична особа, яка володіє акціями компанії і, відповідно, її частиною, зазвичай маючи право голосу та на дивіденди.

Особа, призначена керувати компанією та ухвалювати від її імені важливі рішення, зазвичай член ради директорів.

Компанія, власники якої відповідають за її борги лише в межах вкладених коштів, що захищає їхнє особисте майно.

Підприємство, яким спільно керують двоє чи більше осіб і ділять прибуток, а в повному партнерстві особисто відповідають за його борги.

Компанія, контрольована іншою компанією, зазвичай тому, що материнська компанія володіє більш ніж половиною її акцій.

Група директорів, обрана акціонерами для управління компанією та ухвалення її найважливіших рішень.

Установчий документ компанії з внутрішніми правилами, наприклад про передачу акцій, призначення директорів і проведення зборів.

Підприємницька домовленість, у якій двоє чи більше незалежних сторін об’єднують ресурси для конкретного проєкту або бізнесу, залишаючись окремими компаніями.

Юридичний обов’язок діяти в найкращих інтересах іншої особи чи організації; наприклад, директори мають його перед компанією, а агенти — перед принципалом.

Створити компанію як окрему юридичну особу, зареєструвавши її в органах влади; у договорі також означає зробити умови іншого документа частиною угоди.

Об’єднання двох чи більше компаній в одну: одна може поглинути інші або може бути створено цілком нову компанію.

Купівля компанії, її частини або бізнесу, зазвичай через придбання акцій чи активів.

Детальне дослідження юридичного, фінансового та комерційного стану компанії перед її купівлею, інвестуванням у неї або укладенням значного договору.

Основний договір придбання компанії, за яким продавець передає покупцеві акції цільової компанії за погодженою ціною.

Заключний етап угоди, коли підписують або обмінюють останні документи, сплачують ціну й право власності переходить покупцеві.

Подія чи дія, що має відбутися до набуття чинності договором або окремим зобов’язанням, наприклад отримання дозволу регулятора.

Частина ціни придбання, яку сплачують пізніше й лише якщо після продажу підприємство досягне погоджених фінансових показників.

Отримання контролю над компанією, зазвичай публічною, через купівлю більшості її акцій, іноді всупереч бажанню керівництва.

Компанія, яку покупець планує придбати або в яку планує інвестувати в межах злиття, придбання чи поглинання.

Юридичні права на результати творчої діяльності, зокрема винаходи, бренди, дизайни, програмне забезпечення та письмові твори; основні види — патенти, торговельні марки, авторське право й промислові зразки.

Позначення, наприклад назва, логотип чи гасло, що ідентифікує товари або послуги підприємства та відрізняє їх від інших.

Надане державою на обмежений строк виключне право виготовляти, використовувати й продавати винахід в обмін на публічне розкриття принципу його роботи.

Юридичне право автора оригінального твору, наприклад тексту, фото, музики чи програмного забезпечення, контролювати його копіювання, публікацію та адаптацію.

Дозвіл власника права, наприклад на патент, торговельну марку чи програмне забезпечення, іншій особі користуватися ним на погоджених умовах, часто за плату.

Використання чужої інтелектуальної власності, наприклад патенту, торговельної марки чи авторського права, без дозволу.

Платіж власникові права, наприклад на патент, бренд, книжку чи пісню, зазвичай як частка від продажу або сума за одиницю товару.

Цінна ділова інформація, наприклад формула, процес або список клієнтів, що дає компанії перевагу, бо зберігається в таємниці.

Договір між роботодавцем і працівником, що визначає роботу, оплату, робочий час, відпустки та правила припинення трудових відносин.

Положення, що забороняє особі чи компанії конкурувати з іншою стороною, наприклад працювати на конкурента, протягом обмеженого строку й на обмеженій території.

Період між повідомленням про припинення договору та датою, коли договір фактично припиняється.

Припинення роботодавцем трудового договору через проступок, низьку результативність, скорочення штату чи іншу причину.

Особа або підприємство, що надає клієнтові послуги за договором про надання послуг, не будучи його працівником.

Гроші, які роботодавець виплачує працівникові після припинення роботи, часто залежно від стажу й іноді відповідно до закону.

Положення, що на обмежений строк забороняє стороні схиляти працівників чи клієнтів іншої сторони перейти до неї.

Розбіжність між сторонами щодо їхніх прав чи обов’язків, наприклад стосовно оплати, якості або значення пункту договору.

Приватний спосіб вирішення спору, за якого сторони погоджуються передати справу одному чи кільком незалежним арбітрам замість національного суду.

Процес передачі спору до національного суду для вирішення суддею, на відміну від арбітражу чи медіації.

Спосіб вирішення спору, за якого нейтральна особа-медіатор допомагає сторонам самостійно домовитися, але не нав’язує рішення.

Домовленість, що завершує спір або судову справу, зазвичай передбачає погоджену виплату однією стороною та відмову обох від вимог.

Остаточне рішення арбітра або арбітражного трибуналу, що вирішує спір і є обов’язковим для сторін.

Повноваження суду розглядати й вирішувати справу; також країна або територія з власними судами та законами.

Позначка для письмових або усних повідомлень про врегулювання, яка означає, що їх згодом не можна використати в суді як доказ проти автора.

Строк, протягом якого треба розпочати судову вимогу; після його спливу вимогу зазвичай уже не можна заявити.