Англійські правничі терміни з українськими поясненнями

Скасувати судовий наказ, рішення або арбітражне рішення так, щоб воно більше не мало юридичної сили.

Офіційна вказівка суду людині чи організації вчинити дію або припинити її; ігнорування може спричинити серйозні санкції.

Забезпечувати дотримання закону, правила, договору чи судового рішення, за потреби владними заходами, наприклад зверненням стягнення на майно.

Сторона, що оскаржує рішення суду чи трибуналу й просить вищий суд змінити або скасувати його.

Повноваження судів перевіряти законність рішень чи законів органів публічної влади й скасовувати їх у разі незаконності.

Офіційно вирішити, що особа має отримати щось, особливо гроші як відшкодування чи витрати; також іменник для такого рішення.

Тимчасовий судовий припис для збереження становища сторони до остаточного рішення, наприклад замороження активів або зупинення дії.

Рішення проти відповідача без повного розгляду, якщо він не відповів на позов або не вчинив обов’язкової дії вчасно.

Конкретні правові або фактичні причини, з яких апелянт вважає рішення нижчого суду неправильним.

Судовий дозвіл, який у багатьох системах загального права сторона має отримати перед поданням апеляції.

Відхилити заперечення під час слухання або, для вищого суду, визнати попередній прецедент помилковим і таким, якого більше не слід дотримуватися.

Письмова думка судді, який не згоден із рішенням більшості суду й пояснює, чому вирішив би справу інакше.

Те, що закон дозволяє мати, робити або вимагати від інших, наприклад право на справедливий суд чи оплату праці.

Те, що особа або організація повинна зробити за вимогою закону, договору чи судового наказу.

Угода між двома або більше сторонами, виконання якої забезпечується правом і яка визначає, що кожна сторона має зробити або надати.

Правова відповідальність, особливо обов’язок платити за шкоду, збитки або борги; у бухгалтерському обліку також сума заборгованості компанії.

Порушення закону, договірної умови або обов’язку; також дієслово зі значенням недотримання такого правила чи обіцянки.

Мати юридичне право отримати щось або вчинити дію, наприклад одержати виплату, строк попередження чи частку майна.

Діяти відповідно до правила, закону, наказу чи вимоги; виконувати належне.

Формально започаткувати правовідносини, особливо уклавши договір або угоду з іншою стороною.

Принцип, за яким держава перед позбавленням людини прав чи майна має дотриматися справедливих і належних процедур, зокрема повідомити її й надати можливість бути вислуханою.

Протиправна дія, відмінна від порушення договору, яка завдає шкоди іншій особі й дає їй підставу вимагати відшкодування в цивільному суді.

Недотримання обережності, яку проявила б розумна людина за тих самих обставин, що завдає іншому шкоди або збитків.

Утворення, наприклад компанія чи об’єднання, якому закон надає власні права й обов’язки окремо від людей, що ним володіють або керують.

Юридичний документ, який уповноважує одну людину діяти за іншу в правових чи фінансових питаннях, наприклад підписувати договори або керувати банківським рахунком.

Такий, що несе правову відповідальність, особливо за сплату боргу або відшкодування завданих збитків чи шкоди.

Не дозволений законом через порушення кримінального, цивільного права або нормативного правила; протилежність lawful.

Основні права й свободи кожної людини саме через її людську природу, зокрема право на життя, справедливий суд і свободу вираження поглядів.

Речі, якими хтось володіє, зокрема земля, будівлі, товари чи гроші, а також право власності на них.

Правовий обов’язок проявляти розумну обережність, щоб не завдати іншим передбачуваної шкоди; перше, що доводить позивач у справі про недбалість.

Особа або організація, якій інша особа винна гроші чи виконання іншого зобов’язання, наприклад банк, що надав позику.

Особа або організація, яка винна іншій гроші чи виконання іншого зобов’язання.

Дозвіл або погодження, добровільно надані особою, яка розуміє, на що погоджується; без них багато дій є неправомірними.

Чесна й справедлива поведінка без наміру обманути чи здобути несправедливу перевагу; також чесне переконання особи або стандарт поведінки сторін.

Добровільно відмовитися від права чи вимоги або вирішити не наполягати на дотриманні правила, вимоги чи сплаті збору.

Порушувати закон або чиєсь юридичне право, особливо право інтелектуальної власності: на патент, торговельну марку чи авторське право.

Юридичний документ, у якому особа визначає, хто отримає її майно й гроші після смерті та хто забезпечить виконання цих розпоряджень.

Гроші, майно або права, що переходять до особи після чиєїсь смерті, а також юридичний процес такого переходу.

Особа, яка не досягла віку повноліття; у більшості країн, зокрема Туреччині й Англії, він становить 18 років.

Юридична відповідальність за шкоду навіть без необережності чи вини особи, наприклад щодо певних дефектних товарів або небезпечної діяльності.

Людина з юридичною освітою та кваліфікацією, яка консультує клієнтів і представляє їх у правових питаннях; загальна назва для attorneys, solicitors і barristers.

Юрист, особливо у США, який має право консультувати клієнтів і представляти їх у суді; ширше — особа, уповноважена діяти від імені іншої.

Особа або організація, яка отримує консультації чи послуги юриста або юридичної фірми та оплачує їх.

Бізнес, у якому юристи спільно надають клієнтам правові послуги, часто організований як партнерство.

Адвокат або адвокати, які представляють сторону в суді; у Великій Британії часто баристер. Юрист компанії — in-house counsel.

В Англії, Уельсі й деяких інших країнах — юрист, який безпосередньо консультує клієнтів, готує документи й веде справи, але зазвичай не виступає у вищих судах.

В Англії, Уельсі й деяких інших країнах загального права — юрист, що спеціалізується на виступах у суді та експертних правових висновках.

Юридична професійна спільнота, особливо юристи з правом виступати в суді; у Великій Британії — баристери як група.

Людина з підготовкою до юридичної роботи, яка допомагає юристам із дослідженнями, документами й веденням справ, але не має повної професійної кваліфікації юриста.

Скорочення Bachelor of Laws — стандартного першого університетського ступеня з права у Великій Британії й багатьох інших країнах.

Скорочення Master of Laws — післядипломного юридичного ступеня, часто однорічного, для спеціалізації або навчання за кордоном.

Основний професійний юридичний ступінь США, який здобувають після першої університетської освіти, зазвичай протягом трьох років.

Роз’яснення кваліфікованого юриста про застосування права до конкретної ситуації людини та доступні їй варіанти.

Уповноважена особа, яка засвідчує підписи й документи та оформлює певні юридичні акти, щоб їх можна було використовувати в суді або за кордоном.

У юридичній фірмі старший юрист, який є її співвласником або обіймає рівнозначну керівну посаду та відповідає за клієнтів і молодших юристів.

Юрист, який працює у фірмі за наймом і не є партнером, зазвичай має кілька років досвіду та працює під наглядом партнерів.

Юрист, безпосередньо найнятий компанією або організацією для консультування з правових питань, на відміну від роботи в юридичній фірмі з багатьма клієнтами.

Державне фінансування юридичних консультацій або представництва для людей, які не можуть оплатити юриста, особливо у кримінальних і сімейних справах.

Ситуація, коли юрист або інший фахівець не може діяти неупереджено в інтересах особи через власні інтереси чи обов’язок перед іншою особою.

Правило захисту конфіденційного спілкування між юристом і клієнтом для отримання правової поради, за яким клієнта зазвичай не можна примусити розкрити його зміст.

Професійний іспит, який випускники юридичних закладів мають скласти для допуску до юридичної практики, особливо в окремому штаті США.

Скорочення латинського versus — проти — між іменами сторін у назві судової справи.

Про юридичну роботу без гонорару, зазвичай для людей чи організацій, що не можуть оплатити послуги; латинською «задля суспільного блага».

На підставі первинно відомого до поглибленого вивчення; у праві — достатній для підтримки вимоги, якщо інша сторона не доведе протилежного.

Справжній і чесний або такий, що діє добросовісно без наміру обманути; латинською «добросовісно».

Наявний у реальності чи на практиці, навіть без офіційного правового закріплення; протилежність de jure — за правом.

Латинський вислів «серед іншого», що вказує на згадування лише частини ширшого переліку.

Принцип дотримання судами попередніх рішень із того самого правового питання задля послідовності й передбачуваності права; латинською «дотримуватися вирішеного».

Правове обґрунтування, необхідне для судового рішення й обов’язкове для наступних судів; латинською «підстава вирішення».

Зауваження чи думка в рішенні, не потрібні для його ухвалення, тому необов’язкові для наступних судів, хоча можуть бути переконливими.

Принцип, за яким після остаточного судового рішення ті самі сторони не можуть знову подати ту саму вимогу; латинською «вже вирішена справа».

Латинський вислів «сам по собі», який указує, що для твердження не потрібне доведення чогось додаткового.

Латинський вислів «за законом», що описує офіційний юридичний стан незалежно від того, чи існує він на практиці.

Латинський вислів, що позначає дії державного органу, компанії чи посадовця за межами наданих законом повноважень.

Латинський вислів про заяву або наказ, розглянуті чи ухвалені без повідомлення або присутності іншої сторони, зазвичай у невідкладних справах.

Латинський вислів, який означає застосування правил, написаних для однієї ситуації, до іншої подібної ситуації з необхідними змінами.

Латинська назва особи або організації, яка не є стороною справи, але надає суду інформацію чи аргументи з питання ширшого значення.

Латинський вислів «приватно», який описує слухання або його частину без публіки й преси.

Пронумерована частина договору чи іншого юридичного документа, присвячена окремому питанню, наприклад оплаті, розірванню або конфіденційності.

Писати юридичний документ, наприклад договір, лист чи судове подання, зазвичай як початкову версію для перегляду й змін іншими.

Частина закону або юридичного документа, що встановлює конкретне правило, умову чи вимогу.

Модальне дієслово в договорах і законах, що виражає вимогу, а не просто майбутню подію.

Формальний вислів зі значенням «згідно з» або «як вимагає» закон, договір чи інший документ.

Письмовий документ, часто memo, у якому юрист аналізує правове питання й викладає висновки, зазвичай для колеги, партнера фірми чи клієнта.

У США — письмові аргументи юриста для суду, особливо апеляційного; у Великій Британії — інструкції та документи, які соліситор передає баристеру у справі.

Згадувати справу, закон чи інше джерело на підтримку аргументу у стандартній формі, що дозволяє точно знайти його.

Підготувати офіційний письмовий документ, наприклад договір, заповіт або перелік, зазвичай ретельно й повністю.

Формальне слово в юридичних документах: «від цього місця далі в цьому документі», переважно для введення скороченої назви сторони чи об’єкта.

Формальне слово «попри» або «незалежно від», яке в правових текстах показує дію правила, навіть якщо інше правило ніби встановлює протилежне.

Офіційний письмовий документ із професійною позицією юриста щодо правового питання, наприклад чинності договору або права компанії його підписати.

Формальне слово зі значенням «за допомогою цього документа або заяви», коли саме написання чи проголошення має юридичний наслідок.

Формальне слово зі значенням of it або of that, що відсилає до вже згаданого в юридичному тексті предмета.

Вважати щось істинним або таким, що має певний юридичний наслідок, навіть якщо фактично це може бути інакше.

Вислів, що вказує на залежність положення від іншого правила, умови чи положення або на обмеження ними.

Формальний вислів, що означає дотримання правила, закону, угоди чи вказівки або узгодженість із ними.

Вислів, який додає умову або виняток до сказаного: основне правило діє лише за виконання умови.

Вислів перед переліком, який показує, що наведені пункти є прикладами й охоплюються також інші подібні речі.

Складна юридична мова з довгими реченнями, застарілими словами й латинськими висловами, яку пересічним читачам важко зрозуміти.

Нумерована частина конституції, кодексу, договору чи регламенту; в англійських перекладах турецьких законів madde зазвичай називають article.

Нумерована частина закону в країнах загального права, наприклад section 3 of an Act, яка поділяється на subsections і paragraphs.