Англійські політичні терміни з поясненнями українською

Діяльність, ідеї та дискусії щодо управління країною чи спільнотою, здобуття й використання влади та ухвалення суспільних рішень.

Система врядування, за якої влада належить народові, а громадяни обирають керівників на вільних виборах і можуть їх змінити; також країна з таким устроєм.

Країна як політична організація з власним урядом, законами й територією; також сталі інституції її управління. У федераціях слово може означати окремий штат.

Форма держави без монарха, у якій глава держави зазвичай є виборним президентом, а влада формально здійснюється від імені народу та його представників. Республіканська форма сама собою не гарантує демократії.

Устрій, за якого главою держави є король, королева або інший монарх, зазвичай спадковий; також держава з таким устроєм.

Система врядування, за якої уряд формується на основі парламентського співвідношення сил і має зберігати довіру парламенту, щоб залишатися при владі.

Система, за якої виборний президент очолює виконавчу владу окремо від законодавчого органу й зазвичай не може бути усунений звичайним вотумом недовіри.

Верховна влада держави самостійно управляти собою й установлювати закони без зовнішнього підпорядкування; також поняття про носія остаточної політичної влади, наприклад народ.

Устрій, за якого владні повноваження розподілені між загальнодержавним рівнем і регіональними урядами, наприклад штатів або провінцій, кожен із власною сферою відповідальності.

Про систему або правителя, що зосереджує владу в небагатьох руках, обмежує політичні свободи та реальну конкуренцію або опозиційну діяльність.

Організований процес голосування для обрання людини чи групи на офіційну посаду, наприклад депутатів, президента або мера.

Офіційно висловлений вибір на виборах або зборах, наприклад позначкою в бюлетені чи підняттям руки; також процес ухвалення рішення таким способом.

Людина, яка має законне право голосувати на виборах або фактично бере в них участь.

Людина, яка офіційно претендує на обрання на посаду, наприклад депутата, мера або президента.

Паперова або електронна форма, у якій виборець позначає свій вибір; також спосіб або акт таємного голосування.

Пряме голосування громадян, які мають відповідне право, щодо окремого політичного питання, наприклад зміни конституції, зазвичай із відповіддю «так» або «ні».

Територія, яка обирає одного чи кількох представників до парламенту; також її виборці або ширше — група прихильників політика.

Кількість або частка осіб із правом голосу, які фактично проголосували на виборах чи референдумі.

Повноваження керувати або виконувати програму, які, як вважається, виборці надають партії чи керівникові через обрання; також строк таких повноважень.

Особа, яка зараз обіймає офіційну посаду, особливо якщо знову балотується й змагається з новими кандидатами.

Виборча перемога, за якої кандидат або партія отримує значно більше голосів чи мандатів, ніж суперники.

Будівля або приміщення, часто школа чи громадський зал, куди виборці приходять голосувати в день виборів.

Намагатися бути обраним на публічну посаду, наприклад мера, депутата або президента, беручи участь у виборах як кандидат.

Усі люди в країні або на певній території, які мають право голосу на виборах.

Вибори, призначені раніше очікуваного строку, часто через сприятливі для уряду прогнози або політичну кризу.

Виборчий принцип, за якого частка мандатів партії приблизно відповідає частці отриманих голосів: наприклад, 20% голосів дають близько 20% місць.

Мінімальна частка голосів, зазвичай виражена у відсотках, яку партія повинна отримати для участі в розподілі парламентських мандатів за відповідними правилами.

Спланована низка виступів, рекламних заходів і зустрічей із виборцями, які кандидат або партія проводить для перемоги на виборах.

Опитування вибірки людей для з’ясування суспільних поглядів, наприклад наміру голосувати за певну партію.

Сукупність поглядів і ставлень у суспільстві до питання, державного курсу або політичного керівника в певний момент.

Письмовий документ, у якому партія викладає цілі та заходи, які обіцяє здійснити в разі перемоги на виборах.

Виборець, який може підтримувати різні партії на різних виборах, тому кампанії особливо прагнуть здобути його голос.

Звичайні члени й прихильники партії або руху на відміну від керівництва; також діяльність, що виникає з ініціативи місцевих людей.

Масове публічне зібрання, на якому кандидат або партійний керівник виступає перед прихильниками, чи захід для демонстрації підтримки певної справи.

Публічно висловлювати підтримку кандидатові, партії, політичному курсу або пропозиції, часто прагнучи переконати інших; також офіційно схвалювати.

Показник, зазвичай відсоток в опитуванні, який відображає частку людей, що схвалюють роботу керівника або уряду.

Представницький законодавчий орган держави, який ухвалює закони й бюджет та контролює уряд; зазвичай принаймні його основна палата обирається громадянами.

Письмова пропозиція нового закону або зміни чинного, яку законодавчий орган обговорює й ставить на голосування до набуття нею сили закону.

Закони загалом, окремий закон або сукупність законів, ухвалених законодавчим органом; також процес їх створення.

Більша частина групи, зокрема понад половина парламентських мандатів або поданих голосів; також чисельна перевага переможця над суперником чи іншими силами.

Скорочення від member of parliament: представник, обраний до парламенту; у типовому британському контексті — депутат від певного виборчого округу.

Орган із повноваженнями ухвалювати, змінювати та скасовувати закони, наприклад парламент, конгрес або національні збори; порядок формування його палат залежить від системи.

Зміна законопроєкту, закону або конституції чи офіційна пропозиція такої зміни, яку обговорюють і ставлять на голосування.

Формальна дискусія, у якій депутати, кандидати чи інші учасники представляють різні погляди на питання, часто перед рішенням або голосуванням.

Офіційне право особи або органу відхилити закон чи рішення; також використання цього права для блокування рішення.

Особа, обрана головувати на засіданнях парламенту або його палати, підтримувати порядок під час дебатів та офіційно представляти палату.

Невелика група членів парламенту або іншого органу, яка розглядає законопроєкти, досліджує питання й звітує за певним напрямом роботи.

Група людей, які керують країною в певний період під проводом прем’єр-міністра або президента; у ширшому значенні — система й установи державного управління.

Високопосадовець уряду, відповідальний за певну сферу політики, наприклад охорону здоров’я, освіту або фінанси, який зазвичай очолює міністерство.

Глава уряду в багатьох країнах, зазвичай керівник найбільшої парламентської партії або коаліції, який головує в кабінеті міністрів.

Глава держави в республіці. У президентській системі також очолює виконавчу владу, а в парламентській його роль часто переважно представницька.

Група старших міністрів під керівництвом прем’єра або президента, яка регулярно збирається для визначення урядового курсу.

Гілка влади, яка забезпечує виконання законів і поточне управління державою, охоплюючи главу уряду, міністрів та їхні відомства.

Особа, яка офіційно представляє державу всередині країни й за кордоном, наприклад президент або монарх; у деяких системах виконує переважно представницькі функції.

Особа, яка очолює уряд і керує його поточною роботою, наприклад прем’єр-міністр або президент у президентській системі.

Урядове відомство, яке відповідає за певну сферу державної політики, наприклад охорону здоров’я, освіту або фінанси, і очолюється міністром.

Система рад і посадовців, які надають публічні послуги та ухвалюють рішення для міста, громади або регіону, а не всієї країни.

Установлений період, протягом якого обрана або призначена особа, наприклад президент, мер чи депутат, обіймає офіційну посаду.

Зміна урядової команди, за якої керівник переводить міністрів на інші посади, звільняє частину з них і призначає нових.

Уряд партії або коаліції, яка не має більшості парламентських мандатів і для ухвалення законів залежить від підтримки інших сил.

Організована група людей зі спільними політичними цілями та поглядами, яка прагне перемагати на виборах, щоб формувати уряд або впливати на державний курс.

Домовленість двох або більше політичних партій про спільну роботу, особливо для формування уряду, коли жодна партія не має більшості.

Партія, яка перебуває при владі й формує уряд самостійно або як основний учасник коаліції.

Взаємопов’язана система ідей і переконань щодо устрою суспільства та ролі влади, яка спрямовує політичну групу або рух.

Пов’язаний із політичними поглядами, які зазвичай наголошують на соціальній та економічній рівності, ширшій ролі держави в економіці й захисті прав працівників.

Пов’язаний із політичними поглядами, які часто підтримують ринкову економіку, нижчі податки, обмеженішу економічну роль держави та збереження традицій й усталених інституцій.

Такий, що віддає перевагу поступовим змінам і цінує традиції та усталені інституції, часто разом із підтримкою вільного ринку й обмеженої влади; також прихильник цих поглядів.

Такий, що підтримує особисті права й свободи, терпимість до різних поглядів і поступові реформи; конкретне політичне значення залежить від країни.

Такий, що дотримується поміркованих позицій між лівими та правими й зазвичай віддає перевагу компромісам і практичним рішенням перед жорсткою ідеологічністю.

Політичні сили в парламенті, які не входять до уряду й виступають альтернативою йому, контролюючи та критикуючи його дії; особливо найбільша з таких сил.

Парламентське голосування щодо недовіри урядові або міністрові. Якщо недовіру ухвалено, уряд може бути зобов’язаний піти у відставку відповідно до правил системи.

Обов’язок осіб при владі пояснювати свої рішення й дії, відповідати за них та зазнавати наслідків у разі порушень.

Відкритість уряду або організації щодо рішень, витрат і діяльності, яка дозволяє суспільству бачити та перевіряти їх.

Недоброчесне або незаконне використання владних повноважень для приватної вигоди, зокрема хабарництво чи привласнення публічних коштів.

Уважне й докладне вивчення, особливо контроль парламенту, медіа або суспільства за урядовими діями та рішеннями.

Конституційна процедура висунення законодавчим органом обвинувачення президентові або іншому високопосадовцю в серйозному порушенні, яка може привести до розгляду справи й усунення з посади.

Основні закони та принципи, які визначають устрій держави, повноваження її органів і права громадян.

Людина, яка має правовий зв’язок із державою — громадянство — та пов’язані з ним права й обов’язки, зокрема дотримання законів і, за встановлених умов, участь у виборах.

Гілка державної влади, що складається із судів і суддів, тлумачить та застосовує право, вирішує спори й перевіряє законність у межах своїх повноважень.

Принцип розподілу законодавчих, виконавчих і судових повноважень між різними органами, щоб запобігати надмірній концентрації влади в одному з них.

Принцип, за яким усі, включно з урядом і посадовцями, підпорядковані праву, а закони застосовуються справедливо незалежними судами.

Основні права та свободи, що належать кожній людині від народження як людині, зокрема право на життя, свободу, справедливий суд і свободу думки.

Право мати погляди й поширювати ідеї та інформацію через мовлення, письмо, мистецтво або медіа без невиправданого втручання держави.

Система, за якої гілки влади можуть обмежувати повноваження одна одної, щоб жодна особа чи установа не зосередила всю владу.

Суд, основне завдання якого — перевіряти відповідність законів та визначених владних дій конституції й ухвалювати рішення щодо неконституційних актів у межах своїх повноважень.

План або сукупність принципів, які уряд, партія чи організація обирає для розв’язання конкретного питання, наприклад освіти, житла або енергетики.

Рішення, плани й дії влади щодо суспільно значущих питань, зокрема здоров’я, освіти, транспорту та довкілля; також академічне вивчення цієї діяльності.

Організовані дії компаній, організацій або груп інтересів для впливу на рішення політиків і посадовців, наприклад через зустрічі та надання інформації.

Зміна закону, системи або інституції, спрямована на її поліпшення, наприклад у податковій, пенсійній чи освітній сфері.

Організована група, наприклад профспілка, бізнес-асоціація чи благодійна організація, яка прагне впливати на державну політику на користь певної справи або частини суспільства.

Об’єднання та організації поза державним управлінням і комерційним бізнесом, через які громадяни діють спільно: благодійні організації, асоціації, профспілки й місцеві ініціативи.

Загальна згода всіх або більшості учасників щодо рішення чи питання.

Такий, що залучає або має підтримку двох політичних партій, які зазвичай опонують одна одній.

Зустріч, яку політик або організація проводить для повідомлення новин журналістам і відповідей на їхні запитання.

Людина, яка уповноважена офіційно звертатися до журналістів і громадськості від імені уряду, партії чи організації.

Залишити роботу або офіційну посаду за власним рішенням, зазвичай офіційно повідомивши про це відповідних осіб.

Залишити важливу, особливо керівну, посаду, часто в запланований спосіб, хоча вислів сам по собі не виключає тиску.

Поділ суспільних або парламентських поглядів на різко протилежні табори, між якими залишається дедалі менше спільних позицій.

Спосіб подання подій чи інформації, особливо медіа, який робить їх якомога вигіднішими для політика, партії або уряду.

Раптова й повна зміна політики або позиції уряду чи політика, зазвичай після критики або тиску.