Англійські терміни публічного управління українською

Реалізація урядової політики й управління публічними установами; також навчальна дисципліна про організацію та управління державою.

Частина економіки у власності, фінансуванні чи управлінні держави: міністерства, відомства, місцеві органи, державні школи, лікарні й підприємства.

Національний рівень влади, включно з міністерствами й відомствами столиці, на відміну від регіональних і місцевих органів.

Передавання повноважень, відповідальності й ресурсів від центральної влади регіональним або місцевим органам, щоб рішення ухвалювали ближче до людей, яких вони стосуються.

Загальна користь для суспільства на відміну від приватних інтересів окремих людей чи груп; публічні органи мають діяти в суспільних інтересах.

Система правил, інституцій і відносин, через які ухвалюють рішення та здійснюють владу, включно зі взаємодією уряду з громадянами, бізнесом і громадянським суспільством.

Частина державної влади, яка виконує закони й забезпечує щоденне управління під проводом президента або прем’єра разом із міністрами та підпорядкованою адміністрацією.

Принцип розподілу державних повноважень між законодавчою, виконавчою й судовою гілками, щоб жоден орган не зосереджував усю владу.

Галузь права, яка регулює організацію публічних органів, ухвалення ними рішень і способи оскарження цих рішень громадянами, зокрема в суді.

Офіційні повноваження ухвалювати рішення або забезпечувати виконання правил щодо певної території чи предмета; також простір дії таких повноважень.

Підхід до реформ, поширений із 1980-х років, який переносив до державного управління практики приватного сектору: цільові показники, конкуренцію, аутсорсинг і ставлення до громадян як до клієнтів.

Центральний урядовий орган на чолі з міністром, відповідальний за певну сферу політики, як охорона здоров’я, освіта, фінанси чи транспорт.

Член уряду, який очолює міністерство й відповідає за його політику та рішення; зазвичай входить до кабінету.

Публічна організація для конкретного завдання, як збирання податків, видача ліцензій або управління дорогами, часто з певною автономією від міністерства.

Підрозділ організації, відповідальний за певну сферу, наприклад персонал або юридичні питання; у Британії та США слово також може називати ціле міністерство.

Адміністративний підрозділ під керівництвом директора, зазвичай у складі міністерства чи агентства, наприклад генеральний директорат або провінційне управління.

Офіційно надані установі або особі повноваження й завдання, зазвичай визначені законом, які встановлюють, що вона може й повинна робити.

Компанія, яка належить державі або контролюється нею та здійснює комерційну діяльність, наприклад у залізничному транспорті, портах, видобуванні чи енергетиці.

Система виборних рад та їхніх адміністрацій, що забезпечує послуги міста чи регіону, як вивезення відходів, місцеві дороги й парки.

Місто чи населений пункт із власним місцевим самоврядуванням або сам його орган, що опікується водою, відходами, дорогами й дозволами на будівництво.

Очільник міського самоврядування; залежно від країни обирається населенням чи радою або виконує переважно церемоніальну роль.

Група обраних або призначених осіб, яка ухвалює рішення для території чи організації, особливо виборний орган міста, містечка або району.

Одна з основних адміністративних територій у низці країн із власною адміністрацією; відповідник залежить від устрою країни, наприклад турецький il. Наприклад, Туреччина поділена на 81 провінцію.

Посадовець на чолі провінції, штату або регіону. У деяких системах, наприклад турецькій, його призначає центральна влада, а в інших, як у штатах США, обирають.

Територія країни, регіону або міста з власним управлінням чи спеціальним офіційним призначенням; у Туреччині — адміністративна одиниця нижче провінції.

Орган місцевої влади великого міста та ширшої підпорядкованої території, який координує менші районні муніципалітети, особливо в турецькій системі.

Правило, ухвалене місцевим органом або іншою організацією в межах наданих законом повноважень, яке діє на її території або для її членів.

Поділ міської землі на зони дозволеного використання, наприклад житлові, промислові або зелені, із правилами щодо висоти й щільності забудови.

Залучення громадян і громадських груп до публічних рішень через зустрічі, опитування, слухання або дорадчі органи.

Постійний працівник урядового міністерства чи відомства, який виконує службову роботу й не обіймає посаду через вибори чи політичне призначення.

Сукупність постійних неполітичних працівників міністерств і державних відомств та система їхнього наймання й управління.

Людина, яка обіймає посаду в публічному органі й діє від його імені, зокрема державний службовець, призначений керівник установи або виборний посадовець.

Офіційне обрання людини для роботи або посади, особливо в публічному секторі; також сама посада, на яку призначають.

Процес пошуку, відбору й наймання нових працівників — від оголошення вакансії до пропозиції роботи.

Перехід на вищу посаду, рівень або ранг в організації, зазвичай із більшою відповідальністю та оплатою.

Регулярний формальний розгляд, під час якого керівник оцінює роботу працівника за узгодженими цілями й обговорює потреби навчання та майбутні завдання.

Письмові правила й принципи очікуваної поведінки членів організації, наприклад щодо подарунків, неупередженості та використання інформації.

Система наймання й підвищення публічних службовців за здібностями, кваліфікацією та результатами, часто перевіреними іспитами, замість політичних зв’язків чи особистих послуг.

План очікуваних доходів уряду чи публічного органу та їх витрачання за певний період, зазвичай рік.

Людина чи компанія, що сплачує податки; у суспільних дискусіях — громадяни, чиї податки фінансують публічні послуги.

Кошти, які уряд та інші публічні органи витрачають на послуги, зарплати, інвестиції й соціальні виплати.

Кошти, які отримує уряд або публічний орган, передусім із податків, а також зборів, платежів, штрафів і продажу активів; класифікація окремих надходжень залежить від бюджетних правил.

Дванадцятимісячний період, який уряд або організація використовує для бюджету й обліку та який може відрізнятися від календарного року.

Офіційно визначати кошти, працівників, час або інші ресурси для певної мети чи групи.

Сума публічних коштів, офіційно затверджена парламентом або радою для певної мети, що надає органу правову підставу здійснювати відповідні видатки.

Сума, на яку видатки уряду перевищують його доходи за певний рік; протилежність — профіцит бюджету.

Кошти від уряду чи іншого органу для конкретної мети, наприклад проєкту, дослідження або місцевих послуг, які зазвичай не потрібно повертати за дотримання умов.

Кошти або інша державна підтримка для зниження ціни товару чи послуги або допомоги галузі, наприклад сільському господарству, енергетиці чи громадському транспорту.

Придбання урядом і публічними органами товарів, послуг та будівельних робіт у приватних компаній, зазвичай через відкриту конкуренцію.

Офіційне запрошення компаніям запропонувати товари, послуги чи роботи за визначеною ціною або письмова пропозиція у відповідь.

Пропозиція компанії постачати товари, послуги або виконувати роботи за визначеною ціною у відповідь на закупівельний конкурс; також дієслово участі в такому конкурсі.

Компанія або особа, яка уклала договір на постачання товарів, надання послуг чи виконання будівельних робіт, зокрема для публічного органу.

Довгострокова договірна співпраця, за якої приватна компанія фінансує, будує або експлуатує публічну інфраструктуру чи послуги, розподіляючи ризики з державою.

Оплата приватній компанії або іншій організації за виконання роботи, яку публічний орган міг виконувати власними силами, наприклад прибирання, ІТ-підтримки чи харчування.

Отримання найкращого можливого результату за публічні кошти з урахуванням ціни, якості, ефективності та досягнення мети.

Послуга держави або на її доручення для суспільства, як освіта, медицина, транспорт чи вивезення сміття; також праця державних працівників.

Використання інтернету й цифрових технологій для надання публічних послуг та інформації, щоб люди й підприємства могли взаємодіяти з державою онлайн.

Спосіб, у який публічні послуги фактично отримують користувачі, включно з доступністю, швидкістю, якістю та каналами надання.

Публічні послуги для людей, які потребують підтримки, зокрема дітей у небезпеці, літніх людей, осіб з інвалідністю й малозабезпечених сімей; також орган, який їх надає.

Відповідність офіційним умовам отримання виплати, послуги, гранту чи посади, наприклад щодо віку, доходу, проживання або кваліфікації.

Єдиний офіс або сайт, де можна отримати кілька пов’язаних послуг чи подати заяви без відвідування різних установ.

Основна послуга, що надається через мережу, наприклад вода, електрика, газ або каналізація, чи організація, яка її забезпечує незалежно від форми власності.

Запроваджувати нову послугу, систему або політику, часто поступово, щоб вона стала доступною в усій організації, регіоні чи країні.

Рішення, плани й дії уряду для розв’язання суспільної проблеми, як безробіття, забруднення чи житло; також сфера їх вивчення.

Офіційне правило державного органу, зазвичай на підставі закону; також діяльність із контролювання сфери через такі правила.

Сукупність законів або конкретний закон чи набір законів, ухвалених парламентом чи іншим законодавчим органом.

Утілювати рішення, план, закон чи політику на практиці, щоб вони реально діяли.

Особа, група або організація, на яку впливає політика, проєкт чи рішення або яка має в них інтерес: громадяни, бізнес, профспілки чи інші установи.

Дотримання законів, правил, стандартів або умов, що застосовуються до діяльності чи організації, а також робота з перевірки такого дотримання.

Публічний орган, який установлює правила в певній галузі, наприклад енергетиці, банківській справі або телекомунікаціях, та контролює їх виконання компаніями.

Формальний процес, у якому орган влади публікує пропозицію, наприклад законопроєкт або план, і збирає зауваження громадян, бізнесу та організацій до остаточного рішення.

Структуроване дослідження ймовірних наслідків запропонованого закону, політики або проєкту для економіки, суспільства чи довкілля до ухвалення рішення.

Офіційний документ, що визначає місію, довгострокові цілі, пріоритети й цільові показники організації на кілька років та спосіб вимірювання поступу.

Урядове видання для офіційного оприлюднення законів, нормативних актів, указів і певних повідомлень та призначень; публікація часто є умовою набуття ними чинності.

Діяльність із забезпечення дотримання законів і правил через перевірки, попередження, штрафи, приписи або судові заходи.

Non-governmental organization: неприбуткова організація, наприклад благодійний фонд або асоціація, яка незалежно від державного управління працює над соціальними, екологічними чи гуманітарними питаннями.

Управління на основі визначених правил, письмових записів та ієрархії посадовців; у побуті також повільні й складні офіційні процедури.

Офіційно визначена послідовність дій, наприклад для дозволу, розгляду скарги чи погодження платежу.

Офіційний документ, який дозволяє дію, що інакше обмежена, наприклад будівництво, відкриття підприємства або роботу в країні.

Офіційні правила, форми й процедури, які видаються непотрібними та сповільнюють справи, особливо під час взаємодії з публічними органами.

Вносити потрібну інформацію в порожні поля форми або документа.

Система рівнів повноважень, у якій особи або підрозділи підзвітні вищому рівню.

Формальне передавання права ухвалювати певні рішення від старшого посадовця молодшому або іншому підрозділу, зазвичай письмово й у визначених межах.

Офіційний лист або повідомлення міністерства чи вищого органу всім відповідним установам із поясненнями щодо застосування правил або вказівками.

Рутинна підготовка, заповнення та зберігання форм і документів для офіційної процедури або самі такі документи.

Надати остаточне офіційне схвалення документу, плану, платежу або роботі, часто підписом.

Офіційне звернення до вищого органу або суду з проханням переглянути й змінити рішення, наприклад відмову в дозволі, штраф або результат іспиту.

Робити процес або організацію простішими та ефективнішими, наприклад усуваючи зайві кроки, форми чи погодження.

Принцип відкритої діяльності публічних органів, щоб громадяни бачили ухвалення рішень, витрачання коштів і відповідальних осіб.

Обов’язок органів і посадовців пояснювати й обґрунтовувати рішення та використання ресурсів і відповідати за недоліки, зокрема через санкції.

Офіційна незалежна перевірка рахунків, систем або результативності організації щодо належного витрачання коштів і дотримання правил.

Офіційний огляд або перевірка місця, організації, продукції чи діяльності на відповідність установленим правилам і стандартам.

Недоброчесне використання публічної влади або посади для приватної вигоди, наприклад хабарі, сприяння родичам чи привласнення публічних коштів.

Ситуація, коли особисті інтереси посадовця, зокрема родинні, бізнесові чи фінансові зв’язки, можуть впливати або створювати враження впливу на виконання публічних обов’язків.

Працівник або інша обізнана зсередини особа, яка повідомляє керівництву, органам влади чи медіа про порушення в організації, зокрема шахрайство, корупцію або небезпеку для суспільства.

Незалежний посадовець, який розслідує скарги на несправедливе ставлення або неналежні послуги публічних органів і рекомендує способи виправлення.

Законне право громадськості запитувати й отримувати інформацію, якою володіють публічні органи, з визначеними винятками, наприклад для захисту безпеки або персональних даних.

Правила, процедури й перевірки всередині організації для захисту ресурсів, запобігання помилкам і шахрайству, досягнення цілей та дотримання вимог.

Вимірювана величина, що показує досягнення цілей організацією, програмою або послугою, наприклад час очікування, вартість справи чи задоволеність користувачів.

Незалежний національний орган, який перевіряє використання публічних коштів урядом і звітує парламенту, наприклад рахункова палата або національне аудиторське відомство.