Англійські літературознавчі терміни українською

Позиція, з якої ведеться розповідь і яка визначає, чиїми очима ми бачимо події та скільки дізнаємося, наприклад від першої або третьої особи.

Історія або виклад пов’язаних подій і спосіб їх розповіді; також прикметник для того, що розповідає історію.

Оповідач-персонаж, який розповідає через «я», тож читач бачить події його очима.

Оповідач від третьої особи, який знає все про історію, зокрема думки й почуття всіх персонажів та події різних місць і часів.

Оповідач, чиїй розповіді не можна повністю довіряти, бо він бреше, неправильно розуміє події, психічно нестабільний, надто юний або упереджений для ясного бачення.

Оповідна техніка, що передає думки, почуття й спогади персонажа безперервним, часто непунктованим потоком так, як вони виникають у свідомості.

Перспектива, через яку оповідь подає події, зокрема те, що бачать, знають або сприймають.

Оповідний спосіб, що поєднує думки або мовлення персонажа з розповіддю від третьої особи без позначок прямого цитування.

Створена в літературному творі мовленнєва особистість, відмінна від реального автора, через яку подають почуття, ставлення або спостереження.

Особа або постать усередині оповіді, до якої, схоже, звертається оповідач із розповіддю.

Спосіб оповіді, що передає події ніби в момент їхнього перебігу, з мінімальним або відсутнім часовим розривом між дією й розповіддю.

Оповідач, який розповідає історію, не будучи персонажем у вигаданому світі описуваних подій.

Оповідач, який водночас є персонажем розказаної історії.

Оповідач, який розповідає історію, де сам є центральним персонажем.

Образ автора та його цінностей, який читач вибудовує на основі твору.

Роль читача, яку, здається, передбачає текст, зокрема певні знання й реакції.

Перетин оповідних рівнів, наприклад входження оповідача в історію, яку він розповідає.

Присутність і взаємодія різних соціальних різновидів мови у творі.

Співіснування незалежних голосів персонажів без остаточного авторського присуду.

Розповідь із пізнішого моменту часу, що озирається на попередні події.

Троп, який описує одне як інше без like або as, виявляючи приховану подібність.

Троп, який прямо зіставляє різні речі, зазвичай за допомогою like або as: as cold as ice.

Предмет, людина, місце або подія у творі, що представляє ширшу ідею понад буквальне значення, наприклад подорож як образ життя.

Описова мова, що звертається до зору, слуху, нюху, смаку й дотику, даючи читачеві змогу уявити або відчути описане.

Контраст між сказаним і задуманим або між очікуваним і тим, що відбувається, часто заради гумору чи критики.

Наділення тварин, предметів, місць або ідей людськими рисами, почуттями чи діями, як у «вітер шепотів».

Небуквальне або незвичне використання слів для особливого ефекту чи значення, як метафора, порівняння, гіпербола, уособлення.

Фігура мовлення зі свідомим, очевидним перебільшенням для підсилення або гумору, як «Я казав тобі мільйон разів».

Повторення однакового приголосного звука на початку сусідніх слів, як у big bad bear, для ритму, наголошення чи музичності.

Коротке непряме відсилання до відомої особи, місця, події чи тексту, наприклад Біблії, грецького міфу або Шекспіра, яке читач має впізнати.

Оповідь, вірш або зображення, у яких персонажі й події представляють абстрактні ідеї або реальні ситуації, створюючи друге, приховане, часто моральне чи політичне значення.

Фігура мовлення, що ставить поряд два суперечливі слова для виразного ефекту, як «оглушлива тиша» або «гірко-солодкий».

Твердження або ситуація, що здається суперечливою чи абсурдною, але виражає глибшу істину, як «менше — це більше».

Ситуація, коли глядач або читач знає щось важливе, невідоме персонажеві, через що його слова чи дії набувають додаткового значення.

Риторичний прийом повторення слова чи фрази на початку сусідніх частин речення, рядків або речень для підсилення.

Риторичний прийом розташування різко протилежних ідей у врівноваженій структурі для увиразнення й підсилення значення.

Фігура мовлення, у якій мовець прямо звертається до відсутньої людини, абстрактної ідеї або нелюдського об’єкта.

Повторення подібних голосних звуків у сусідніх словах для звукового візерунка, підсилення або музичності.

Використання символів із широко відомими в культурі значеннями, наприклад білого як чистоти або ночі як небезпеки.

Довге докладне порівняння в епічній поезії або піднесеній оповіді, розгорнуте на кілька рядків для драматичного ефекту.

Приємний плавний звуковий ефект мови, створений уважним добором слів, ритмом і м’якими сполученнями звуків.

Позначення чогось через назву тісно пов’язаного з ним предмета або явища.

Використання частини замість цілого або цілого замість частини.

Применшення, утворене запереченням протилежного до того, що мається на увазі.

Зворотне розташування відповідних слів або ідей у парних висловах.

Одне слово, яке керує двома іншими в різних значеннях, часто задля дотепного ефекту.

Складне й несподіване порівняння дуже різних речей.

Стисла образна складена назва замість звичайної, особливо в ранній германській поезії.

Повторення однакових слів наприкінці послідовних клауз або рядків.

Навмисне опущення сполучників між словами, словосполученнями або клаузами.

Навмисне використання більшої кількості сполучників, ніж потребує звичайна граматика.

Повторення кінця однієї клаузи на початку наступної.

Раптовий, часто комічний спад від піднесеної мови чи емоції до чогось дріб’язкового.

Слова, звучання яких наслідує позначувані ними шуми.

Різке поєднання звуків мовлення, використане для виражального ефекту.

Повторення свистячих і шиплячих звуків у близько розташованих словах.

Наслідування впізнаваного твору або стилю зі змінами задля комічного чи критичного ефекту.

Письмо, що наслідує або поєднує впізнавані стилі, часто як данину пошани, а не висміювання.

Художнє письмо, організоване в рядки, яке використовує ритм, звучання, образність і часто риму для стислого вираження почуттів та ідей.

Окремий твір у рядках, часто з регулярним ритмом або римою, який ретельно дібраною мовою виражає переживання, почуття чи ідею.

Група віршових рядків, відокремлена від інших проміжком і подібна за організаційною роллю до прозового абзацу.

Повтор однакових або подібних звуків наприкінці слів, особливо в кінці віршових рядків, як night і light.

Письмо в ритмічних рядках на противагу прозі; також окремий віршовий рядок або група рядків у пісні.

Чергування наголошених і ненаголошених складів, пауз і темпу в поезії чи прозі, що створює відчуття руху.

Регулярна схема наголошених і ненаголошених складів у поезії, вимірювана стопами, наприклад ямбом da-DUM або хореєм DUM-da.

Вірш із чотирнадцяти рядків із визначеною схемою римування, в англійській зазвичай п’ятистопним ямбом, часто про кохання чи одне сильне почуття.

Поезія без регулярного метра чи схеми римування, що спирається на природні мовленнєві ритми, поділ на рядки й образність.

Два послідовні віршові рядки, зазвичай однакової довжини й з парною римою, що утворюють смислову єдність.

Порядок рим наприкінці рядків вірша чи строфи, позначений літерами, наприклад ABAB: однакові літери означають римовані рядки.

Віршовий рядок із п’яти ямбів, кожен з ненаголошеного й наступного наголошеного складу, разом десять: da-DUM da-DUM da-DUM da-DUM da-DUM.

Поезія з регулярним метром, особливо п’ятистопним ямбом, але без кінцевої рими.

Вірш, іноді інший літературний твір, що оплакує смерть або глибоко розмірковує про втрату, пам’ять і горе.

Пара римованих рядків п’ятистопного ямба, часто в урочистій англійській поезії для дотепу, аргументу або піднесеного твердження.

Початкове звернення в поемі до музи, божества або провідної сили по допомогу, натхнення чи авторитет.

Поезія, що не дотримується одного регулярного метра в усьому творі, хоча може зберігати ритм, звукові перегуки або часткову структуру.

Поезія особистого почуття, настрою чи думки, часто музична й зосереджена, замість розповіді довгої історії.

Ліричний вірш, що звертається до людини, предмета, ідеї або події та уславлює їх у серйозному, вдумливому й часто піднесеному стилі.

Продовження словосполучення або речення за межі віршового рядка без повної паузи.

Помітна пауза всередині віршового рядка.

Віршовий рядок, кінець якого збігається зі значущою граматичною паузою.

Метрична стопа з двох ненаголошених складів і одного наголошеного після них.

Метрична стопа з одного наголошеного й двох наступних ненаголошених складів.

Метрична стопа з двох наголошених складів у наголосовому віршуванні.

Трирядкові строфи, пов’язані переплетеною схемою римування ABA BCB CDC.

Восьмирядкова строфа зі схемою ABABABCC, в англійській зазвичай написана п’ятистопним ямбом.

Семирядкова строфа з римуванням ABABBCC, зазвичай п’ятистопним ямбом в англійській.

Рима, яка завершується на останньому наголошеному складі римованих слів.

Рима, що поширюється від наголошеного складу на наступний ненаголошений склад або, в ширшому англомовному вживанні, склади.

Поезія, візуальна організація якої становить частину її значення.

Поезія, пов’язана з відвертим висвітленням інтимного особистого досвіду.

Рядок або група рядків, що повторюються через певні проміжки у вірші.

Література для виконання акторами на сцені, що розповідає історію діалогом і дією; також окрема серйозна п’єса.

Твір для театру з діалогами й сценічними ремарками, який актори виконують перед глядачами.

Людина, яка пише п’єси для театру, а іноді радіо чи телебачення, створюючи діалоги й ремарки для виконання акторами.

Серйозна п’єса або оповідь, у якій головний персонаж страждає й зазвичай зазнає загибелі чи краху, часто через особисту ваду або фатальну помилку.

П’єса або оповідь для розваги, зазвичай побудована на непорозуміннях і гуморі та зі щасливим фіналом, часто возз’єднанням або шлюбом.

Слова, якими персонажі обмінюються в оповіданні, п’єсі чи фільмі; в англомовній прозі їх зазвичай беруть у лапки.

Довга промова одного персонажа до інших персонажів-слухачів або до глядачів у п’єсі, фільмі чи оповіданні.

Промова в п’єсі, коли персонаж сам на сцені висловлює думки вголос, відкриваючи глядачам справжні почуття.

Одна з головних частин п’єси, зазвичай із кількох сцен, часто відокремлена антрактом.