Англійські лінгвістичні терміни з поясненнями українською

Наукове вивчення людської мови: будови звуків, слів і речень, значення, засвоєння, використання та змін мови з часом.

Система правил зміни форм слів та їх поєднання у словосполучення й речення; також книга, що описує ці правила.

Людина, яка засвоїла мову з раннього дитинства як одну зі своїх перших мов і користується нею природно, без потреби спершу формально її вивчати.

Усі слова й значущі частини слів мови або ментальний запас слів мовця разом із їхніми значеннями та правилами вживання.

Велика впорядкована комп’ютерна збірка реальних письмових або усних текстів для вивчення фактичного вживання мови; англійська множина — corpora.

Про підхід, який установлює, як слід говорити чи писати за правилами «правильного» вживання, замість описувати фактичне використання мови.

Неусвідомлене знання мовцем правил своєї мови, на відміну від performance — реального використання з обмовками й ваганнями.

Мова у вживанні понад межі окремого речення — розмови, лекції, газетні статті — та організація й зв’язність таких відрізків.

Галузь мовознавства, що вивчає звуки мовлення як фізичні явища: їх творення ротом і горлом, поширення та слухове сприйняття.

Вивчення організації звуків у системі конкретної мови: які відмінності розрізняють значення, як звуки поєднуються та впливають один на одного.

Найменша звукова одиниця, здатна розрізняти значення в конкретній мові, як /p/ та /b/ в англійських pin і bin.

Одиниця вимови, побудована навколо голосного звука, часто з приголосними перед ним чи після нього; banana має три склади: ba-na-na.

Додаткова сила або тривалість одного складу в слові чи слова в реченні, завдяки якій воно звучить виразніше за інші.

Звук мовлення, за якого повітря вільно проходить через рот без перекриття язиком або губами, як голосні в see, cat, boot.

Звук, утворений частковим або повним перекриттям повітря в роті чи горлі, як /p/, /s/, /m/; також літера, яка зазвичай позначає такий звук.

Підвищення й зниження голосу у фразі або реченні, що передає запитання, здивування, ставлення мовця чи завершеність висловлення.

Скорочення International Phonetic Alphabet: система символів для запису вимови будь-якої мови, у якій символи позначають звуки мовлення.

Два слова, які відрізняються лише одним звуком у тій самій позиції, як ship/sheep або fan/van, що засвідчує окремість відповідних фонем.

Один із позиційних варіантів вимови фонеми, які носії зазвичай сприймають як той самий звук, як /p/ у pin і spin.

Про мовленнєвий звук, під час творення якого вібрують голосові складки, як /b/, /d/, /z/ і голосні; звуки без такої вібрації називають глухими.

Місце в роті або горлі, де потік повітря перекривають чи звужують для творення приголосного, наприклад губи для /p/ або зуби для /θ/.

Короткий слабкий голосний середнього ряду /ə/, найчастотніший голосний англійської, у ненаголошених складах, як на початку about або наприкінці teacher.

Вивчення внутрішньої будови слів і їх утворення з менших значущих частин: коренів, префіксів і суфіксів.

Найменша частина слова з власним значенням або граматичною функцією, як un-, happy та -ness у unhappiness.

Частина, яку додають до слова для зміни значення або граматичної форми, наприклад префікс re- на початку чи суфікс -ed наприкінці.

Літера або група літер, додані на початку слова для утворення нового слова з іншим значенням, як un- в unhappy або re- в rewrite.

Літера або група літер, додані наприкінці слова для зміни значення, частини мови чи граматичної форми, як -ness, -ful, -ed.

Основна частина слова, що несе базове значення й не поділяється на менші значущі частини, як form у reformation або kitap у kitaplık.

Зміна форми слова, зазвичай додаванням кінцевого елемента, для вираження часу, числа, особи чи відмінка без утворення нового слова.

Утворення нового слова від наявного, зазвичай за допомогою афікса: teach → teacher, happy → unhappy.

Слово, утворене поєднанням двох або більше слів, як classroom, mother-in-law або bus stop; пишеться разом, через дефіси або окремо.

Частина слова, до якої додають словозмінні закінчення; може бути коренем (walk) або коренем зі словотворчими афіксами (teacher у teachers).

Вивчення поєднання слів у словосполучення й речення та правил, які визначають допустимий порядок слів і структури.

Група слів, яка діє як єдине ціле в реченні й зазвичай не має пари підмет–дієслово, як the old library або in the morning.

Звичайна послідовність слів і членів речення, як підмет, дієслово й додаток, наприклад підмет–дієслово–додаток в англійській.

Група слів навколо іменника або займенника, яка діє як одиниця, часто як підмет чи додаток: the tall man in the blue coat.

Правило відповідності слів у реченні за числом, особою або родом, наприклад поєднання підмета в однині з дієсловом в однині.

Зображення будови речення або слова у вигляді гілок, де групи та їхні частини показані вузлами, з’єднаними лініями.

Слово або група слів, що функціонує як єдина одиниця в структурі речення, наприклад іменна чи прийменникова група.

Вивчення значення в мові: змісту слів, словосполучень і речень та зв’язків їхніх значень між собою і зі світом.

Вивчення впливу контексту на значення: як мовці передають більше, ніж буквально кажуть, і як слухачі розуміють наміри, ввічливість та натяки.

Слово або вислів із тим самим чи близьким значенням принаймні в деяких контекстах: big і large, start і begin.

Ситуація, навколишній текст і спільні знання, у межах яких щось сказано чи написано та які допомагають зрозуміти задумане значення.

Наявність більш ніж одного можливого значення через багатозначне слово або структуру, яку можна розібрати кількома способами.

Висловлення як дія — обіцянка, вибачення, прохання, попередження чи подяка, — а не лише спосіб повідомити інформацію.

Зміст, який мовець непрямо підказує, а слухач виводить із контексту: наприклад, «Деякі студенти склали іспит» натякає, що не всі.

Фонова інформація, істинність якої речення приймає як даність, наприклад «У мене є автомобіль» у «Мій автомобіль ремонтують».

Використання слів, значення яких залежить від мовця, місця й часу: I, you, here, there, now, this, yesterday.

Почуття, оцінки або асоціації, які слово передає понад основне значення, наприклад позитивне забарвлення slim порівняно зі skinny.

Наявність в одного слова кількох пов’язаних значень, як head для частини тіла, керівника групи або верхньої частини сторінки.

Слово з протилежним до іншого значенням: hot і cold, buy і sell, alive і dead.

Один із класів слів за граматичною поведінкою, як іменник, дієслово, прикметник, прислівник, займенник, прийменник або сполучник.

Слово, що називає особу, місце, предмет, ідею чи почуття та зазвичай може бути підметом або додатком: teacher, Ankara, chair, freedom.

Слово, що позначає дію, подію або стан, як run, become, know; в англійській змінює форму для вираження часу й узгодження.

Слово, яке описує іменник чи займенник або додає інформацію про нього, як tall, interesting, Turkish.

Слово, яке уточнює дієслово, прикметник, інший прислівник або ціле речення, наприклад як, коли, де чи як часто щось відбувається.

Слово, яке вживають замість іменника або іменникової групи, щоб не повторювати їх: she, it, them, mine, who, myself.

Слово перед іменником, займенником чи іменниковою групою, яке показує зв’язок із рештою речення, наприклад місце, час або напрям: in, on, at, to, with.

Слово, що поєднує слова, словосполучення чи клаузи: and, but, or, because, although, when.

Одне зі слів a, an, the перед іменником, що показує загальну чи конкретну референцію та новизну або відомість предмета слухачеві.

Іменник із формами однини й множини, що поєднується з числами та a/an, як book, idea, student; незлічувані water або advice так не вживаються.

Слово перед іменником, яке уточнює, який саме предмет або яку кількість мають на увазі: the, a, this, my, some, every, two.

Граматична категорія, виражена формою дієслова, яка розміщує подію в часі відносно моменту мовлення, наприклад у теперішньому чи минулому.

Граматична категорія способу розгортання дії в часі, наприклад тривалості, завершеності чи повторюваності, а не моменту її здійснення.

Дієслово при основному для утворення часових форм, запитань, заперечень і пасиву: насамперед be, have, do, а також модальні can, will тощо.

Допоміжне дієслово can, could, may, might, must, should, will або would, яке виражає здатність, можливість, дозвіл, обов’язок чи пораду.

Конструкція, у якій підмет зазнає дії, а не виконує її; в англійській утворюється з be та дієприкметника минулого часу, як у The bridge was built in 1973.

Форма have або has із дієприкметником минулого часу, що пов’язує минулу дію чи стан із теперішнім, наприклад I have lost my keys.

Дієслівна форма be з формою на -ing, яка показує перебіг, тимчасовість або незавершеність дії в певний момент, як у She is working.

Базова форма дієслова без показників часу й особи, часто з to (to go, to write), а іноді без нього (She can go).

Дієслівна форма на -ing, що функціонує подібно до іменника, зокрема як підмет або додаток: Swimming is good exercise; I enjoy reading.

Неособова дієслівна форма без самостійного часу, що входить до дієслівних конструкцій і вживається як прикметник: present participle на -ing (working), past participle часто на -ed або -en (worked, broken).

Дієслово, яке потребує прямого додатка для завершення значення, як make, describe чи enjoy: She described the problem.

Група слів із підметом і дієсловом, яка утворює речення або його частину, наприклад because it was raining.

Граматично завершена група слів, що виражає завершену думку; на письмі починається великою літерою й закінчується крапкою, знаком питання чи оклику.

Частина клаузи, яка зазвичай називає діяча або те, що описують, і з якою узгоджується дієслово: my sister у My sister works here.

Іменникова група або займенник, на які спрямована дія дієслова або які стоять після прийменника: the email у She sent the email.

Частина клаузи, що повідомляє щось про підмет і охоплює дієслово та пов’язані з ним складники, як missed the bus у Emre missed the bus.

Підрядна частина, яка додає відомості про іменник і зазвичай починається з who, which, that, whose, where або when: the book that I borrowed.

Частина, що залежить від головної та не може самостійно бути завершеним реченням, наприклад when the bell rang або that she was right.

Частина, яка може бути самостійним завершеним реченням і передає основну думку, як we cancelled the trip у Because it rained, we cancelled the trip.

Речення з частиною з if та головною частиною, яке описує реальну або уявну умову й наслідок: If it rains, we’ll stay in.

Вивчення варіювання й змін мови у зв’язку із суспільством: впливу віку, регіону, соціального класу, гендеру й ситуації на мовлення.

Різновид мови певного регіону або соціальної групи з власною лексикою, граматикою й вимовою.

Спосіб вимови, що вказує на регіон, соціальну групу чи першу мову людини, наприклад шотландський або турецький акцент.

Здатність користуватися двома мовами або їх регулярне використання людиною чи спільнотою; використання більш ніж двох називають багатомовністю.

Перехід між двома чи більше мовами або їх різновидами в одній розмові чи навіть реченні; звична практика двомовних мовців.

Різновид мови для певної ситуації чи мети, від формального до неформального, як-от академічне письмо, юридична мова або розмова з друзями.

Мова спілкування людей із різними першими мовами, наприклад англійська в міжнародному бізнесі або латина в середньовічній Європі.

Різновид мови, уживаний в освіті, державному управлінні, медіа та словниках і загальноприйнятий як норма формального письма.

Процес набуття знання мови й уміння користуватися нею, особливо природне засвоєння першої мови малими дітьми з навколишнього мовлення.

Мова, яку людина засвоює першою від народження чи раннього дитинства, зазвичай найкраще знана нею; скорочення L1.

Процес опанування іншої мови після першої та галузь досліджень цього процесу; зазвичай скорочено SLA.

Мовна система учня, що розвивається за власними правилами й не збігається ні з першою, ні з цільовою мовою; термін запровадив Ларрі Селінкер 1972 року.

Припинення розвитку певних рис мови учня зі збереженням помилок, попри подальший контакт із мовою та навчання.

Припущення про обмежений період дитинства, приблизно до статевого дозрівання, коли мову можна засвоїти повно й природно; пізніше досягти рівня носія значно важче.

Мовлення або текст, які учень чує чи читає й намагається зрозуміти та які слугують матеріалом для засвоєння мови.

Пов’язана з Ноамом Чомскі теорія, за якою люди народжуються з набором базових граматичних принципів, спільних для всіх мов, що допомагає дітям засвоювати мову.

Застосування учнем граматичного правила там, де воно не діє, наприклад дитячі goed або mouses замість went чи mice.

Вплив першої або іншої відомої учневі мови на мову, яку він вивчає; може допомагати як позитивне перенесення або спричиняти помилки як негативне.