Англійські літературознавчі терміни українською

Письмові твори — романи, вірші, п’єси, — ціновані за художність і використання мови, а також їх вивчення.

Час і місце подій, включно із суспільним тлом, історичним періодом та атмосферою.

Центральна думка про життя, яку досліджує твір, наприклад любов, втрата, свобода, ідентичність, і те, що твір про неї говорить.

Категорія літератури зі спільними ознаками форми, стилю або тематики: поезія, драма, роман чи кримінальна, фентезійна, любовна проза.

Людина, яка написала певну книжку, вірш, п’єсу або інший текст.

Ставлення автора або оповідача до предмета й читача, виражене добором слів і стилем: іронічне, серйозне, грайливе.

Загальне відчуття або атмосфера, яку текст створює в читача: напруга, сум, спокій чи страх.

Образ, предмет, ідея або фраза, що повторюється у творі й допомагає розвивати його теми.

Пряме, основне значення слова без почуттів, асоціацій чи прихованих ідей, які воно може навіювати.

Вибір слів письменником або мовцем, особливо його вплив на тон, стиль, формальність і значення.

Будь-який письмовий твір, досліджуваний як мова й значення: від вірша чи роману до промови, статті або п’єси.

Властивість бути текстом, зокрема ознаки й відносини, що змушують мову функціонувати як змістовне письмове ціле.

Слова, деталі або уривки тексту, що підтримують інтерпретацію, відповідь чи аналітичне твердження.

Уважне дослідження слів, структури й закономірностей тексту для пояснення того, як він створює значення, ефект або аргумент.

Матеріал довкола основного тексту, як назва чи передмова, що спрямовує його прочитання.

Властивості мови, завдяки яким текст функціонує як література, а не звичайне практичне письмо.

Властивість, завдяки якій події й деталі здаються переконливими в межах умов вигаданого світу.

Відтворення або наслідування людських дій і світу в літературі.

Історії та поезія, що передаються між поколіннями через усне оповідання й виконання.

Великий прозовий твір про вигаданих людей і події, зазвичай обсягом із цілу книгу, з докладним розвитком персонажів.

Оповіді, зокрема романи й оповідання, про вигадані, а не реальні події та людей.

Тексти про реальних людей, події та факти: біографії, мемуари, есе, історичні й подорожні книжки.

Невеликий прозовий художній твір, який можна прочитати за один раз і який зазвичай зосереджений на кількох персонажах та одній основній події чи миті.

Звичайне письмо реченнями й абзацами без віршового поділу на рядки та регулярного поетичного ритму; форма більшості романів, оповідань і есе.

Прозовий художній твір, довший за оповідання, але коротший за роман, зазвичай зосереджений на одному головному конфлікті.

Нехудожня книжка, у якій автор описує особисті спогади про певний період, досвід або тему свого життя.

Розповідь людини про все або більшу частину власного життя, зазвичай від першої особи й у хронологічному порядку.

Довга оповідна поема про героїчні подвиги легендарних постатей, часто з богами, війнами й мандрівками, що розповідає історію народу.

Письмо, що за допомогою гумору, іронії й перебільшення критикує або висміює дурість чи провини людей, інституцій або суспільства.

Роман, що простежує зростання персонажа від юності до зрілості, зосереджуючись на внутрішньому розвитку, освіті й суспільному досвіді.

Жанр, що поєднує важливі риси, умовності або очікування двох чи більше жанрів.

Літературна або театральна форма, що створює гумор абсурдним трактуванням серйозної теми або піднесеним зображенням дріб’язкової.

Дуже короткий дотепний вислів або вірш, що передає думку гостро, пам’ятно й часто несподівано.

Роман, викладений через листи, іноді також щоденникові записи чи документи, замість звичайної безперервної оповіді.

Коротка середньовічна комічна віршова оповідь, зазвичай приземлена й дотепна, про хитрощі, секс або суспільну сатиру.

Коротка історія, часто з тваринами-персонажами, яка через прості дії й наслідки навчає чіткого морального уроку.

Про епізодичну прозу, яка простежує пригоди героя-крутія на узбіччі суспільства в різних соціальних середовищах.

Роман, у якому вигадані імена приховують упізнаваних реальних людей і події.

Художня проза, що подає версію життя автора, навмисно розмиваючи межу між автобіографією й вигадкою.

Дуже коротка вигадана історія, яка досягає оповідного ефекту небагатьма словами.

Сукупність пов’язаних оповідань, які самостійні, але разом утворюють ширшу цілість.

Література, що зображує сільське життя, часто ідеалізоване, для осмислення людських проблем.

Коротка повчальна історія про людську ситуацію, що спонукає до морального чи духовного висновку.

Традиційна або літературна казка з магією й надзвичайними подіями.

Уявне суспільство, позначене гнобленням або глибоко шкідливими умовами життя.

Уявне ідеальне суспільство, через яке досліджують можливу організацію життя.

Оповідь про мандрівки й відвідані місця.

Невелика, зазвичай недорога книжечка з віршами, оповідками або іншими короткими текстами.

Коротка японська поетична форма, що часто поєднує образ природи з миттю сприйняття.

Вірш із дев’ятнадцяти рядків, двома повторюваними рядками й двома римами.

Вірш із шести шестирядкових строф і трирядкового завершення, що повторює шість кінцевих слів у визначеному порядку.

Жартівливий п’ятирядковий вірш зі схемою римування AABBA й характерним ритмом.

Вірш або текст, вибрані літери якого, часто початкові в рядках, складаються у слово чи повідомлення.

Письмо, що виразно описує твір візуального мистецтва або відгукується на нього.

Послідовність пов’язаних подій і спосіб їх організації автором, особливо причинні зв’язки між ними.

Боротьба протилежних сил у творі — персонажів, людини й суспільства або її власних бажань, — яка рухає сюжет.

Найнапруженіший і найважливіший момент твору, коли головний конфлікт досягає поворотної точки й визначається результат.

Одна з основних пронумерованих або озаглавлених частин книжки, особливо роману.

Прийом, за якого автор заздалегідь натякає або попереджає про події, що стануться пізніше.

Сцена, що перериває основну розповідь для показу попередніх подій, часто пояснюючи минуле або мотиви персонажа.

Початкова частина оповіді чи п’єси, яка представляє персонажів, середовище та потрібну для розуміння сюжету передісторію.

Завершальна частина після кульмінації, де врегульовано головний конфлікт і завершено незакриті сюжетні лінії.

Другорядна історія поряд з основним сюжетом, часто з другорядними персонажами, яка підтримує головну історію або контрастує з нею.

Частина сюжету після експозиції, у якій ускладнення й напруга поступово наростають до кульмінації.

Частина сюжету після кульмінації, коли напруга спадає, а наслідки головного конфлікту стають зрозумілими перед розв’язкою.

Завершення розділу, епізоду чи книжки на захопливому нерозв’язаному моменті, що спонукає дізнатися продовження.

Латинський вислів «у середину справ» для оповіді, яка починається посеред дії, а попередні події пояснює пізніше.

Розташування подій за часом їх настання, від раніших до пізніших.

Оповідна структура, у якій основна історія обрамлює й подає одну або кілька коротших внутрішніх історій.

Ключовий момент оповіді, коли персонаж раптово переходить від незнання до знання, часто відкриваючи справжню особу, факт або ситуацію.

Завершення, що залишає важливі питання нерозв’язаними й допускає кілька тлумачень подальших подій.

Раптовий поворот оповіді, особливо різка зміна становища персонажа від успіху до невдачі або навпаки.

Спосіб побудови, поєднання й розгортання подій історії від початку до кінця.

Вступна частина перед основною історією, яка дає контекст, обрамлює наступні події або формує очікування.

Частина після основної оповіді, яка додає завершальний коментар або пізніші події.

Несподіване зовнішнє втручання, яке розв’язує позірно нерозв’язну сюжетну проблему.

Розчарувальний або навмисно незначний результат після наростання очікувань.

Вбудований образ або оповідь, що віддзеркалює більший твір, який його містить.

Структура, пізніші частини якої відгукуються на попередні у зворотному порядку довкола центру.

Людина, а іноді тварина чи істота, яка бере участь у подіях оповіді, п’єси або поеми.

Центральний персонаж, чиї цілі, проблеми й рішення рухають сюжет і за яким читач стежить найуважніше.

Персонаж або сила, що протистоїть головному персонажеві й створює центральний конфлікт.

Способи, якими автор створює й розкриває особистість персонажа через опис, учинки, мовлення, думки та реакції інших.

Складний, багатогранний персонаж із неоднозначними рисами й правдоподібними мотивами, здатний переконливо здивувати читача.

Простий персонаж, побудований навколо однієї головної риси чи ідеї, якого можна описати одним реченням і який не змінюється та не дивує читача.

Персонаж, який зазнає важливої внутрішньої зміни протягом історії, наприклад у характері, переконаннях чи розумінні.

Головний персонаж, якому бракує традиційних героїчних якостей — мужності, чесності чи шляхетності, але за яким читачі стежать і якому можуть співчувати.

Персонаж, чиї якості контрастують з іншим, зазвичай головним героєм, і завдяки цьому виразніше виявляють риси того героя.

Слабкість або помилка судження трагічного героя, наприклад гординя, честолюбство чи ревнощі, що призводить до його краху.

Вигаданий персонаж, створений поєднанням рис, досвіду або ролей двох чи більше реальних чи уявних людей.

Знайомий тип персонажа, який повторюється в історіях із відомими рисами та передбачуваною роллю.

Персонаж, чия особистість, переконання або поведінка залишаються переважно незмінними протягом історії.

Головний персонаж, гідний захоплення, який часто долає небезпеки, труднощі або моральні випробування й визначає основні події.

Персонаж, який чинить шкоду або моральне зло, часто протистоїть головному героєві й створює основний конфлікт.

Двійник персонажа, часто тривожний і пов’язаний із роздвоєною ідентичністю.

Персонаж, якому інший довіряє особисті думки чи таємниці.

Такий, чиє ім’я стало назвою твору, у якому він з’являється.

Гордий, бунтівний і внутрішньо неспокійний центральний персонаж, позначений самотністю й похмурим минулим.

Звабливий і небезпечний жіночий персонаж, чия привабливість заводить інших у біду.

Голос, який розповідає історію читачеві; може належати персонажу або бути зовнішнім і не тотожний авторові.