Англійські історичні терміни з українськими поясненнями

Рух англійських текстильних робітників, які руйнували машини під час трудових конфліктів на початку XIX століття.

Назва соціального й політичного устрою середньовічної Європи, за якого сеньйори надавали васалам землю за вірність і військову службу, а селяни її обробляли.

Людина, яка живе в селі й обробляє невелику ділянку працею родини, часто сплачуючи ренту, податки або відробляючи повинності землевласнику чи державі.

Система, за якої люди юридично належать іншим, змушені працювати без оплати й позбавлені основних свобод, або стан поневоленої людини.

Найвищий соціальний клас багатьох суспільств, утворений шляхетними родами, які зазвичай мали спадкові титули, землю й політичний вплив.

Зростання міст і переселення дедалі більшої частки населення із сільської місцевості до міських районів.

Переміщення людей для проживання з одного місця до іншого в межах країни або через кордони, поодинці чи великими групами.

У середньовічній і ранньомодерній Європі — селянин, юридично прикріплений до землі пана, з трудовими й податковими повинностями та без права піти без дозволу.

Уміння читати й писати та частка населення з цим умінням, яку історики використовують для дослідження освіти й соціальних змін.

Група людей зі схожим економічним становищем, зокрема багатством, заняттям або освітою, а часто й подібними статусом та можливостями.

Неоплачувана праця, якої вимагає влада, часто покладена на сільські господарства для громадських або сеньйоріальних робіт.

Трудові відносини, за яких контракт зобов’язує людину працювати на роботодавця протягом визначеного строку.

Стан, у якому борг прив’язує людину до праці на умовах, що обмежують можливість піти.

Громада людей, які втекли з рабства й організували життя поза безпосереднім контролем поневолювачів.

Заклад, де бідні отримували базову підтримку на умовах, які зазвичай передбачали обов’язкову працю.

Членське об’єднання, внески до якого фінансували підтримку учасників у разі хвороби, смерті або інших погоджених потреб.

Історична норма, що обмежує одяг, споживання або демонстрацію достатку, часто залежно від рангу чи соціального статусу.

Майно або багатство, передане під час шлюбу нареченою чи її сім’єю відповідно до звичаїв, що різняться між суспільствами.

Історична доктрина загального права, що підпорядковувала значну частину правосуб’єктності заміжньої жінки правосуб’єктності чоловіка.

Представник спадкового привілейованого стану Стародавнього Риму; також представник міської еліти в деяких пізніших суспільствах.

У Стародавньому Римі — громадянин, який належав до стану поза спадковою патриціанською елітою.

Система землеробства, за якої господарські наділи поділені на смуги у великих полях, використання яких регулюють спільні правила.

Сезонне переміщення худоби та її пастухів між різними пасовищами.

Процес, у якому рухливі групи населення переходять до більш постійного проживання на одному місці.

Спільні уявлення та образи минулого, що підтримуються всередині групи.

Повторювана практика, яку подають як продовження минулого, хоча її усталена форма виникла відносно недавно.

Історичне формування окремих релігійних спільнот через віровчення, інституції та регулювання повсякденних практик.

Дія або практика навмисного збереження пам’яті про людину, групу чи подію минулого.

Перехід від ручного виробництва до машин, фабрик і нових джерел енергії — вугілля й пари, — що почався у Британії наприкінці XVIII століття.

Регулярний сухопутний, річковий або морський маршрут перевезення товарів між регіонами, як Шовковий шлях чи шляхи прянощів Індійського океану.

Економічна політика, поширена в Європі XVI–XVIII століть, спрямована на багатство й могутність держави через перевищення експорту над імпортом та накопичення золота й срібла.

Перехід економіки від переважно сільського господарства й ремесел до великого фабричного виробництва з використанням машин.

Об'єднання ремісників або купців однієї справи, що встановлювало стандарти, контролювало навчання й ціни та захищало членів, особливо в середньовічних і ранньомодерних містах.

Тяжка світова економічна криза після біржового краху на Волл-стріт у жовтні 1929 року, що тривала значну частину 1930-х і принесла масове безробіття та скорочення торгівлі.

Мережа сухопутних і морських торговельних маршрутів, що поєднувала Китай із Центральною Азією, Близьким Сходом і Середземномор'ям від давнини приблизно до XV століття.

Пов'язаний із землеробством, землею та її працівниками або такий, що описує суспільство чи економіку, засновані переважно на сільському господарстві.

Система організації сільського виробництва й повинностей навколо маєтку землевласника та залежних селянських наділів.

Частина маєтку, залишена для власного користування або безпосередньої вигоди землевласника, на відміну від селянських чи орендних наділів.

Великий земельний маєток, особливо в описах сільської місцевості Стародавнього Риму.

Система землеробства, за якої обробник віддає власнику землі погоджену частку врожаю.

Домовленість, за якою особа або група отримує право збирати визначені податки в обмін на платіж владі.

Зменшення вмісту дорогоцінного металу в монетах зі збереженням їхньої заявленої грошової вартості.

Гроші у формі монет, особливо золотих або срібних, на відміну від паперових платіжних зобов’язань.

Зростання сільського виробництва промислових товарів для ширших ринків до появи механізованих фабрик або паралельно з нею.

Система оплати праці товарами, жетонами або кредитом з обмеженим використанням замість звичайної грошової зарплати.

Торговельна схема, що поєднує три регіони різними прямими та зворотними потоками, особливо в історії Атлантики.

Примусове перевезення поневолених африканців через Атлантику до Америк у межах работоргівлі.

Переміщення організмів, сільськогосподарських культур і хвороб між Америками та іншими регіонами після встановлення тривалих контактів по 1492 році.

Компанія, якій правитель або держава надали особливі права, іноді зокрема торговельні монополії чи владні повноваження.

Торговельний центр, де товари накопичують і перерозподіляють на інші ринки.

Назва зростання економічного розриву між частинами Європи й Азії та дискусії про час і причини цього процесу.

Організація праці, за якої купці постачають матеріали розосередженим працівникам, що обробляють їх за плату, часто вдома.

Вивчення минулих подій, особливо людських суспільств, та письмовий виклад, який історики створюють на основі знайдених свідчень.

Людина, яка вивчає й описує минуле, зазвичай досліджуючи джерела, порівнюючи свідчення та пропонуючи тлумачення подій.

Написання історії, особливо дослідження того, як історики з часом писали про певну тему, які джерела використовували й як змінювалися їхні погляди.

Певне пояснення значення або причин минулих подій, засноване на свідченнях, запитаннях і погляді історика.

Інформація з джерел, предметів або даних, яка допомагає встановити правдивість чи ймовірність твердження про минуле.

Предмет, слово або ідея, віднесені до невідповідної доби, або помилкове оцінювання минулого за нормами й поняттями пізнішого часу.

Розуміння події чи ситуації, можливе лише після її завершення, коли результати вже відомі.

Момент або подія, що істотно змінює напрям історії, після чого розвиток відбувається інакше.

Тривалі наслідки, ідеї, інституції або проблеми, які людина, доба, імперія чи подія залишає наступним поколінням.

Підхід, що дуже докладно вивчає малу одиницю — людину, село, подію чи судову справу — для висвітлення ширших питань.

Поділ минулого на іменовані періоди, наприклад античність і Середньовіччя, та дискусія про межі між ними.

Повторний розгляд прийнятих поглядів на минуле з огляду на нові свідчення чи запитання; також може означати політичне спотворення добре встановлених фактів.

Обставини, ідеї й події часу, коли щось відбулося або було написано, що допомагають пояснити значення.

Систематичне вивчення життєписів визначеної групи для виявлення спільного походження, кар’єрних шляхів і зв’язків.

Застосування економічної теорії та кількісних методів до питань про минуле.

Історіографічна традиція, пов’язана з французьким журналом Annales та міждисциплінарним вивченням суспільного життя й довготривалих структур.

Масштаб історичного аналізу, що зосереджується на структурах, які повільно змінюються протягом довгих періодів.

Підхід, що зосереджується на досвіді й діях людей поза впливовими елітами.

Історіографічний підхід, що вивчає підпорядковані групи та ставить під сумнів історії, побудовані переважно навколо еліт.

Історична робота, створювана разом з аудиторіями поза фаховим академічним середовищем або для них.

Вивчення змін відносин між людьми та нелюдським довкіллям у часі.

Вивчення населення минулого та закономірностей народжуваності, смертності, шлюбності й міграції.

Підхід, що простежує переміщення, відносини та процеси через національні кордони.

Історичне міркування, яке розглядає правдоподібні альтернативи фактичним подіям для дослідження причинності.

Тлумачення минулого як поступального шляху до цінованих інститутів сучасності.

Відсутність або слабке представлення у збережених документах, зумовлене тим, як записи створювали, зберігали або втрачали.

Тлумачення джерела для відновлення значень або досвіду, на яких його автор не мав наміру наголошувати.

Вивчення минулого народу шляхом поєднання історичних джерел із підходами антропології.

Свідчення, створене в досліджуваний час або очевидцями: листи, щоденники, офіційні записи, фотографії чи предмети.

Праця, написана після подій, яка обговорює чи тлумачить минуле на основі інших свідчень, наприклад історична книжка, журнальна стаття або біографія.

Зібрання історичних документів для тривалого використання або будівля чи установа, де їх зберігають і надають дослідникам.

Книжка чи документ, написані від руки, особливо до поширення друку; також авторський текст до публікації.

Однобічний погляд, через який джерело або автор віддає перевагу певній людині, групі чи поясненню, роблячи виклад неповністю збалансованим або повним.

Офіційний підрахунок населення державою, зазвичай із відомостями про вік, стать, домогосподарство, заняття або майно.

Письмовий виклад історичних подій у порядку їх відбування, зазвичай створений у описувану добу або невдовзі після неї.

Ретельне оцінювання походження історичного джерела, його автора й мети створення, надійності та користі для конкретного запитання.

Збирання й дослідження усних спогадів людей про минуле, зазвичай через записані інтерв'ю, а також отримані записи.

Слова, вирізьблені, висічені або намальовані на камені, металі, будівлі чи іншій твердій поверхні, часто для фіксації діянь правителя, закону, посвяти або поховання.

Походження документа чи предмета й історія володіння або зберігання від часу створення, потрібні для оцінювання справжності та законності володіння.

Фахівець, який збирає, впорядковує, зберігає й описує архівні документи та допомагає дослідникам їх знаходити й використовувати.

Вивчення та розшифрування історичного письма і його форм.

Вивчення форм, створення та передавання документів для оцінювання їхнього характеру й автентичності.

Вивчення рукописів як фізичних книг, зокрема їхньої конструкції, матеріалів і впорядкування.

Вивчення монет і споріднених грошових об’єктів як свідчень їхнього виробництва, використання та історичного контексту.

Вивчення печаток, їхніх відбитків та історичного використання.

Рукописний том із копіями грамот або інших документів, часто щодо прав і майна установи.

Поверхня для письма, використана повторно після стирання або видалення попереднього тексту, сліди якого іноді можна відновити.

Запис, зазвичай наприкінці книги, з відомостями про її переписування або виготовлення.