Англійські терміни історії мистецтва з українськими поясненнями

Група митців, які в певний період поділяють схожі ідеї, цілі чи стилі, а також створене ними мистецтво, наприклад імпресіонізм або кубізм.

Період європейської історії приблизно від XIV до XVI століття, коли мистецтво й освіта оновлювалися завдяки значному зацікавленню культурою Давньої Греції та Риму.

Французький мистецький напрям 1870-х і 1880-х років; його представники, зокрема Моне, Ренуар і Морізо, прагнули передати світло, колір і миттєві враження, часто малюючи просто неба.

Мистецтво, яке не намагається реалістично зображати людей, предмети чи місця, а створює виразність формами, кольорами, лініями й мазками.

Мистецтво, створене приблизно від 1860-х до 1970-х років, коли митці відходили від академічних традицій і експериментували з новими стилями, темами й матеріалами.

Очолюваний у Франції Гюставом Курбе напрям середини XIX століття, який правдиво показував звичайних людей і повсякденне життя замість ідеалізованих чи історичних сцен.

Стиль європейського мистецтва й архітектури приблизно 1600–1750 років, відомий драматизмом, рухом, сильними контрастами світла й емоційністю; його представляють Караваджо, Рубенс і Берніні.

Мистецький напрям, започаткований близько 1907 року Пабло Пікассо й Жоржем Браком; він розкладав предмети на геометричні форми й показував їх одночасно з кількох точок зору.

Мистецький і літературний напрям, започаткований Андре Бретоном у Парижі 1924 року, який досліджував сни, несвідоме й дивні поєднання образів.

Такий, що належить до стилю європейського мистецтва й архітектури приблизно XII–XV століть, відомого соборами зі стрілчастими арками, високими вікнами та вітражами.

Напрям у мистецтві, музиці й літературі кінця XVIII — середини XIX століття, який цінував емоції, уяву, дику природу й особистість більше за раціональність і правила.

Напрям початку XX століття, найпотужніший у Німеччині, у якому митці спотворювали форми й використовували насичені кольори, щоб виразити емоції, а не показати світ таким, яким він є.

Напрям 1950–1960-х років у Великій Британії та США, який використовував образи з реклами, коміксів, культури знаменитостей і повсякденних споживчих товарів.

Митці, твори або ідеї, що є новаторськими й експериментальними та кидають виклик усталеним правилам; французькою слово означає передову частину війська.

Напрям приблизно 1750–1830 років, який відродив спокійний лад, чіткі лінії й моральні теми мистецтва Давньої Греції та Риму, частково під впливом розкопок у Помпеях і Геркуланумі.

Назва творів митців, як-от Сезанн, Ван Гог, Гоген і Сера, які у 1880-х роках відштовхнулися від імпресіонізму, але перейшли до виразнішої структури, символізму або експресії.

Спосіб розташування частин твору — фігур, форм, кольорів і порожніх просторів — у зображенні або просторі.

Спосіб передавання глибини й відстані на пласкій поверхні, наприклад коли паралельні лінії сходяться в одній точці, а далекі предмети зображують меншими.

Гама кольорів, яку художник використовує в роботі або в певний період творчості; також пласка дощечка, на якій живописець змішує фарби.

Частина зображення, яка здається найближчою до глядача, зазвичай унизу; позаду розташовані середній план і тло.

Виразна відмінність між двома частинами твору мистецтва, наприклад між світлим і темним, теплими й холодними кольорами або шорсткими й гладкими поверхнями.

Те, як відчувається поверхня твору мистецтва на дотик або як вона виглядає на дотик: наприклад, шорстка, гладка, густа чи м’яка.

Використання різких контрастів світла й темряви, щоб надати постатям об’єму та створити драматичний ефект; італійською слово означає «світло-темрява».

Розмір однієї частини твору або постаті порівняно з іншою частиною чи цілим, наприклад розмір голови відносно тіла.

Точка на картині, зазвичай на лінії горизонту, де, здається, сходяться паралельні лінії, що віддаляються від глядача.

Частина твору мистецтва, яка першою привертає погляд глядача й утримує увагу; її часто створюють контрастом, світлом, кольором або напрямом ліній.

Техніка рисунка, яка робить предмет або частину тіла, спрямовану до глядача, візуально коротшою, створюючи відчуття глибини й виступання із площини зображення до глядача.

Зображення, створене нанесенням фарби на поверхню, наприклад полотно, дерево чи стіну; також мистецтво або заняття зі створення таких зображень.

Картина, рисунок, фотографія або скульптура конкретної людини, зазвичай із зображенням обличчя та натяком на її характер чи статус.

Картина або рисунок, головним сюжетом якого є природний краєвид — гори, поля, річки чи небо; також жанр таких зображень.

Картина або рисунок із нерухомими предметами — фруктами, квітами, вазами, книжками чи впольованою дичиною, — які художник розташував у композиції.

Зображення, створене переважно лініями за допомогою олівця, пера, вугілля чи крейди; також уміння або заняття зі створення таких зображень.

Швидкий, приблизний рисунок або живописна робота, що фіксує ідею чи сцену, часто створена для планування більшого завершеного твору.

Окремий слід, залишений пензлем, або видимий спосіб нанесення фарби художником; мазок може бути гладким і непомітним або густим та виразним.

Портрет, який митець створює із самого себе, зазвичай дивлячись у дзеркало або на фотографію.

Спосіб розпису стін або стель водяними пігментами по свіжій вологій вапняній штукатурці, завдяки чому фарби стають частиною стіни під час висихання; також виконаний так розпис.

Малювання людської постаті з живої моделі, часто оголеної, яка позує в студії; також заняття, на якому так малюють.

Невелика деталізована картина, особливо створена для ілюстрування рукопису, як у перських, османських і середньовічних європейських книжках; також дуже маленький портрет.

Твір мистецтва з трьох розташованих поруч панелей, часто з’єднаних завісами так, що дві зовнішні можуть складатися на центральну; типовий формат середньовічних і ренесансних вівтарних образів.

Об’ємний твір мистецтва, створений різьбленням, ліпленням, литтям або складанням матеріалів, як-от каменю, металу, дерева чи глини; також мистецтво створювати такі твори.

Твердий камінь, часто білий або з кольоровими прожилками, який можна різьбити й полірувати; з давнини його використовують для скульптур і будівель.

Твердий метал, переважно сплав міді й олова, який плавлять і заливають у форми для виготовлення скульптур; також скульптура з цього матеріалу.

Скульптура, у якій фігури або форми виступають над пласким тлом, як на різьблених стінах храмів, монетах чи саркофагах.

Створювати скульптуру або візерунок, зрізаючи матеріал із цілісного брила каменю, дерева чи слонової кістки.

Скульптурне зображення людини або тварини, зазвичай у натуральну величину чи більше, що стоїть окремо; часто його роблять із каменю або металу й розміщують у громадському просторі.

Виготовляти скульптуру, заливаючи рідкий метал, гіпс або смолу у форму й даючи матеріалу затвердіти; як іменник — предмет, зроблений у такий спосіб.

Скульптурне зображення голови й шиї людини, зазвичай разом із плечима та верхньою частиною грудей.

Міцна тканина полотняного переплетення, зазвичай бавовняна чи лляна, натягнута на дерев’яну раму й призначена для малювання; також картина, створена на ній.

Фарба, виготовлена змішуванням пігментів із висихаючою олією, зазвичай лляною; вона сохне повільно, тож художники можуть змішувати кольори й наносити шари.

Фарба, яку розводять водою й наносять на папір тонкими прозорими шарами кольору; також картина, написана цією фарбою.

Матеріал або техніка, якими митець створює роботу, наприклад олійна фарба, бронза, відео чи фотографія; також рідина, додана до фарби, щоб змінити її властивості.

Швидковисихаюча фарба на водній основі з пластиковим зв’язувальним; її можна розводити водою, але після висихання вона стає водостійкою.

Забарвлений порошок із мінералів, рослин, комах або хімічних речовин, який надає фарбі кольору після змішування зі зв’язувальним, наприклад олією, яйцем чи гумою.

Чорний матеріал для рисунка зі спаленої деревини, який випускають у вигляді паличок або олівців; він дає м’які темні лінії, які легко розтирати й стирати.

Мистецтво створення зображень перенесенням фарби з підготовленої поверхні — металевої пластини, дерев’яної дошки чи трафарету — на папір, що дає змогу зробити кілька відбитків.

Використання в одному творі мистецтва більш ніж одного матеріалу або техніки, наприклад фарби, колажу, фотографій, тканини й знайдених предметів.

Зображення або візерунок, створений укладанням у штукатурку чи розчин дрібних шматочків кольорового каменю, скла або кераміки, які називаються тессерами.

Фарба, виготовлена змішуванням пігментів із яєчним жовтком і водою; вона швидко висихає, утворюючи матову міцну поверхню, і була головною технікою європейського живопису на дошках до появи олійної фарби.

Картина, скульптура, рисунок, фотографія, інсталяція чи будь-який інший предмет або твір, створений митцем і визнаний мистецтвом.

Особливий вигляд твору, що пов’язує його з митцем, групою, місцем або періодом і проявляється у формах, кольорах, техніці й темах.

Твір мистецтва виняткової якості або найкраща робота митця; первісно — виріб ремісника, який давав змогу отримати звання майстра в цеху.

Зображати людину, сцену чи ідею на картині, у скульптурі або іншому творі мистецтва.

Те, що зображено у творі мистецтва або про що він розповідає: наприклад, битва, миска фруктів, міф чи суспільна проблема; на відміну від способу виконання.

Вивчення символів, постатей і тем у творах мистецтва та їхнього значення для людей того часу; також сукупність зображень, пов’язаних із певною темою.

Використання предметів, кольорів, тварин або постатей для позначення ідей чи якостей, наприклад собаки як символу вірності або черепа як символу смерті.

Пов’язаний із красою, зовнішнім виглядом і тим, як щось сприймається; як іменник — характерний вигляд або сукупність мистецьких ідей митця чи групи.

Такий, що зображає людей, тварин або предмети так, що їх можна впізнати, навіть якщо форми спрощені чи спотворені; протилежний до абстрактного.

На підставі свідчень — стилю, документів або наукових досліджень — стверджувати, що твір створив певний митець, у певному місці чи періоді.

Докладне обговорення сильних і слабких сторін твору мистецтва; у художніх школах — заняття, на якому студенти показують роботи й отримують відгуки викладачів та однокурсників.

Форма, зображення або тема, що повторюється в одному творі чи в багатьох творах, наприклад квітка в текстильному орнаменті або символ, який знову з’являється в картинах митця.

Увесь корпус робіт, створених митцем упродовж життя, розглянутий як єдине ціле.

Розміщувати дві чи більше різних речей поруч, щоб стали виразними їхні відмінності або зв’язки.

Публічний показ творів мистецтва або предметів, упорядкованих у музеї, галереї чи іншому просторі на обмежений час або постійно.

Зала або будівля, де мистецтво показують публіці; також приватне підприємство, що виставляє та продає роботи митців, яких представляє.

Особа, яка добирає та розміщує твори для виставок або доглядає музейну колекцію і досліджує її.

Показувати твори мистецтва або предмети публіці в музеї чи галереї; як іменник — предмет або робота, яку виставлено.

Показуваний у музеї, галереї чи магазині, де люди можуть його побачити.

Твори мистецтва й предмети, якими музей володіє та які зберігає довгостроково, на відміну від позичених для тимчасових виставок робіт.

Велика виставка, що показує творчість митця за всю кар’єру або тривалий її період, зазвичай у хронологічному порядку.

Роботи з ремонту пошкодженого або зруйнованого твору мистецтва чи будівлі, щоб наблизити їх до первісного вигляду, наприклад очистити або заповнити втрачені ділянки.

Добирати, упорядковувати й представляти твори для виставки, колекції або події, визначаючи тему, послідовність і спосіб показу робіт.

Професійний догляд за творами мистецтва й предметами, спрямований на уповільнення пошкодження та збереження їхнього стабільного стану для майбутнього за допомогою наукового вивчення, обережної обробки й контролю освітлення, вологості та температури.

Домовленість, за якою музей або колекціонер на певний період позичає твір іншій установі, зазвичай для виставки; також сам позичений твір.

Публічний продаж, під час якого твори мистецтва або інші предмети дістаються тому, хто запропонував найбільшу суму.

Особа або установа, яка купує та зберігає твори мистецтва чи інші предмети, часто протягом багатьох років і за певною тематикою.

Документована історія власників твору мистецтва від часу його створення, яку використовують для підтвердження автентичності й законності набуття.

Офіційне оплачуване замовлення митцеві створити конкретний твір; також робота, виконана на таке замовлення. Як дієслово — доручати створити такий твір.

Особа або організація, яка підтримує митців, зазвичай оплачуючи роботи чи регулярно надаючи фінансову допомогу; історично це часто були правитель, церква або заможна родина.

Особа або компанія, яка професійно купує й продає твори мистецтва, часто керує галереєю та представляє певних митців.

Один предмет або група предметів, які продають разом на аукціоні й позначають номером у каталозі.

Твір, зроблений так, щоб видавати його за справжню роботу іншого митця або іншого періоду й ошукати покупців; також злочин виготовлення таких творів.

Мистецтво нашого часу; зазвичай так називають роботи, створені приблизно від 1960-х або 1970-х років до сьогодні, часто з використанням нових медіа, ідей і способів експонування.

Твір мистецтва, створений для певного простору, часто такий, що займає цілу кімнату; відвідувачі заходять усередину або обходять його й сприймають не лише зором.

Мистецтво, у якому ідея або концепція твору важливіша за його зовнішній вигляд чи майстерність виконання; воно розвинулося переважно у 1960-х і 1970-х роках.

Мистецтво, у якому самі дії митця, виконані наживо перед аудиторією або записані, і є твором, а не окремий предмет.

Короткий текст, у якому митець пояснює, про що його робота, як і навіщо він її створює; часто його готують для виставок, заявок і вебсайтів.

Велика міжнародна виставка сучасного мистецтва, яку проводять у тому самому місті кожні два роки, наприклад у Венеції, Сан-Паулу та Стамбулі.

Створений для одного конкретного місця й залежний від його історії, архітектури чи оточення, так що після перенесення твір утратив би сенс.

Звичайний фабричний предмет, який митець обирає та представляє як мистецтво, майже або зовсім не змінюючи; ідею запровадив Марсель Дюшан у 1910-х роках.

Мистецтво, створене у відкритих громадських просторах, зокрема мурали, трафаретні зображення, наліпки й паперові плакати на стінах, часто без офіційного дозволу.