Англійські музичні терміни з українськими поясненнями

Набір нот у висхідному або низхідному порядку за певною схемою інтервалів. Гами є основою мелодій і акордів.

Три або більше різних нот, які звучать одночасно. Акорди утворюють гармонію й називаються за основним тоном і типом, наприклад C major або A minor.

Система нот і акордів, на яких переважно побудований твір, зосереджена навколо головного опорного звука. У соль мажорі таким центром є соль.

Спільне звучання різних нот і спосіб побудови та поєднання акордів; також додаткова вокальна лінія вище або нижче мелодії.

Те, наскільки звук високий або низький. Висота залежить від частоти: що швидші коливання, то вищий звук.

Відстань за висотою між двома нотами, яку визначають за кількістю ступенів і півтонів, наприклад велика терція або чиста квінта.

Про гаму, тональність або акорд із великою терцією над основним тоном; також назва великого різновиду певних інтервалів. Мажорну музику часто описують як світлу або радісну.

Про гаму, тональність або акорд із малою терцією над основним тоном; також назва малого різновиду певних інтервалів. Мінор часто описують як темний, серйозний або сумний.

Інтервал між нотою та найближчою вищою або нижчою нотою з тією самою назвою. Частота вищої ноти вдвічі більша за нижчу.

Ряд акордів, що звучать один за одним і утворюють гармонічну основу пісні, часто записаний римськими цифрами, наприклад I–IV–V.

Звуки акорду, виконані один за одним угору або вниз замість одночасного звучання.

Акорд із трьох звуків: основного тону, терції та квінти над ним. Чотири види — мажорний, мінорний, зменшений і збільшений.

Пара акордів, що завершує музичну фразу або розділ і створює відчуття спокою чи паузи, подібно до розділового знака в реченні.

Переносити цілий твір або уривок угору чи вниз на однаковий інтервал в іншу тональність, зберігаючи співвідношення всіх нот.

Поєднання звуків, що сприймається напруженим або нестійким і ніби потребує переходу, розв’язання, у спокійніше звучання. Протилежність — консонанс.

Нотний знак, наприклад дієз, бемоль або бекар, який змінює чи відновлює висоту ноти.

Гармонічна роль, що створює напруження й виразно спрямовує до розв’язання, зазвичай у тонічний акорд.

У базовій тризвуковій формі — акорд з основного тону, великої терції та збільшеної квінти.

Інтервал на півтон ширший за великий або чистий інтервал із тими самими літерними назвами нот.

Звукоряд, поширений у блюзі та споріднених стилях, зазвичай побудований на мінорній пентатоніці з доданою блюзовою нотою для напруження.

Реальна висота звуку, що служить орієнтиром налаштування, або нотний запис, у якому написані ноти відповідають почутим звукам.

Техніка поєднання двох або більше незалежних музичних ліній так, щоб вони звучали пов’язано й урівноважено.

Перехід з однієї тональності в іншу всередині твору, завдяки якому інший звук починає сприйматися як тональний центр.

Перший ступінь гами або побудований на ньому акорд, що є головною точкою спокою в тональності.

Четвертий ступінь гами або акорд, побудований на ньому; у до мажорі субдомінантовий акорд — фа мажор.

Звук на півтону нижче тоніки, який часто створює відчуття тяжіння вгору до неї.

Про звуки з різними назвами, які в рівномірній темперації мають однакову висоту, наприклад до-дієз і ре-бемоль.

Такий, що використовує звуки мажорної гами, натурального мінору або ладів цієї структури: сім звуків із п'ятьма тонами й двома розділеними півтонами.

Такий, що використовує звуки поза основною діатонічною гамою або послідовний рух півтонами для додавання забарвлення чи напруження.

Про гаму з п'ятьма різними звуками в октаві або музику, побудовану переважно на такій гамі.

Спосіб руху окремих звуків або музичних голосів від одного акорду до наступного, включно з поступовим рухом, стрибками й утриманням звуків.

Звук, який утримується або повторюється, поки гармонія довкола змінюється; зазвичай, але не завжди, у басу.

Інтервал завширшки три цілих тони, тобто шість півтонів у рівномірній темперації; може записуватися як збільшена кварта або зменшена квінта.

Рух двох музичних голосів в одному напрямку від однієї чистої квінти до іншої зі збереженням цього інтервалу між ними.

Використання акорду з іншого ладу з тією самою тонікою для нового забарвлення без обов'язкового встановлення нової тональності.

Акорд, який виконує домінантову функцію щодо іншого акорду, а не головної тоніки, ненадовго перетворюючи його на локальну ціль тяжіння.

Окремий музичний звук певної висоти й тривалості або письмовий знак для нього. В англійській ноти позначають літерами A–G.

Короткий відрізок музики з визначеною кількістю долей, обмежений у нотах двома вертикальними тактовими рисками.

Знак ♯, що підвищує ноту на півтон, або підвищена так нота. Як прикметник також означає звук, зіграний чи заспіваний трохи вище належного.

Знак ♭, що понижує ноту на півтон, або понижена нота. Прикметник також описує звук, трохи нижчий за потрібний.

П’ять горизонтальних ліній і чотири проміжки, на яких записують ноти. Положення ноти визначає її висоту з урахуванням ключа.

Група дієзів або бемолів після ключа на початку нотного стану, що вказує тональну основу та ноти, які за замовчуванням підвищують або понижують.

Музика, записана або надрукована нотами на папері чи екрані для читання й виконання.

Нотний запис усіх партій твору разом, одна над одною; також оригінальна музика, написана для фільму, серіалу або гри.

Знак на початку нотного стану, який визначає висоту звуків на лініях і між ними. Найпоширеніші — скрипковий, G clef, і басовий, F clef.

Нотний знак, що вимагає мовчання певної тривалості, наприклад чвертна або ціла тактова пауза.

Нота тривалістю в одну чверть цілої. У розмірі 4/4 зазвичай відповідає одній долі.

Гучність або тихість виконання та її зміни, позначені, зокрема, італійськими p — piano, тихо — і f — forte, голосно.

Правильно грати або співати записаний нотами твір при першому його прочитанні, без попереднього розучування.

Одна або кілька нот перед першим повним тактом, які вводять основний ритмічний рисунок твору.

Вертикальна риска в нотному записі, яка відділяє один такт від іншого й допомагає зорово організувати ритм.

Нота з крапкою після неї, яка збільшує її тривалість на половину початкового значення.

Нотна тривалість, що дорівнює половині чвертної ноти; часто записується з хвостиком або спільним ребром.

Музичний знак, який вимагає тримати ноту, паузу або акорд довше від записаної тривалості на розсуд виконавця чи диригента.

Орнаментальна нота, записана дрібнішим знаком і пов’язана з основною нотою; її ритмічне виконання залежить від музичного стилю.

Дугоподібна лінія над або під нотами, що об'єднує їх у зв'язний музичний жест; практичне значення залежить від інструмента.

Система запису, що показує виконавські позиції, наприклад струни й номери ладів гітари, замість розташування висот на звичайному нотному стані.

Вказівка повернутися до спеціального знака в нотах і продовжити звідти, часто з додатковими вказівками щодо завершення.

Вказівка виконувати ноти на октаву від записаної висоти, зазвичай позначена 8va або 8vb і лінією над відповідним уривком чи під ним.

Послідовність довгих і коротких звуків та пауз у музиці й їх розташування в часі відносно пульсу.

Рівномірний музичний пульс, під який відбивають ногою. Долі групуються в такти, а швидкість їх повторення визначає темп.

Швидкість музичного твору, зазвичай у долях за хвилину, BPM, або позначена італійськими словами на кшталт allegro — швидко та adagio — повільно.

Два числа на початку нотного запису, що задають метричну організацію такту: кількість указаних тривалостей і їхній тип, наприклад 3/4 або 6/8.

Пристрій або застосунок, що відбиває клацаннями рівномірний регульований пульс і допомагає музикантам тренувати утримання темпу.

Скорочення від beats per minute — кількість ударів за хвилину, одиниця темпу. Повільна балада може мати близько 70 BPM, а танцювальний трек — близько 125 BPM.

Перша й зазвичай найсильніша доля такту; також рух руки диригента вниз, що дає початок музиці.

Розміщення акцентів на слабких долях або між долями замість сильних, що робить ритм несподіваним і жвавим.

Ритмічне відчуття музики, що спонукає рухатися й виникає переважно завдяки злагодженій взаємодії барабанів і баса.

Ритмічний рисунок, утворений поєднанням малих нерівних груп долей, наприклад 3+2+2, у більший цикл.

Метр із позначенням 2/2 або перекресленою літерою C, який відчувається як дві половинні долі в такті.

Темпова вказівка зі значенням швидко та жваво, поширена в класичній музиці для позначення енергійного руху.

Акцентування другої та четвертої долей у розмірі 4/4, особливо в рокові, попмузиці та спорідненій танцювальній музиці.

Коротка запланована пауза або розрідження аранжування для акценту перед вступом нової фрази, ритму чи розділу.

Ритмічний ефект перегрупування однакового проміжку часу у співвідношенні три до двох, наприклад три пари пульсацій проти двох груп по три.

Метр, у якому кожна доля природно ділиться на три менші частини, наприклад 6/8 або 9/8.

Група нот, виконувана за час, зазвичай відведений іншій кількості нот тієї самої тривалості, наприклад три восьмі замість двох.

Одночасне поєднання різних ритмічних поділів, наприклад трьох рівномірних нот проти двох за той самий проміжок часу.

Виразна гнучкість музичного часу, за якої виконавець трохи подовжує або скорочує частини фрази, зберігаючи її загальний рух.

Вказівка поступово збільшувати темп протягом уривка, а не одразу переходити до нової швидкості.

Вказівка поступово зменшувати темп, часто для розширення кінця фрази або підготовки завершального розділу.

Пружний ритм із повторюваним довго-коротким поділом долі, який часто відчувається як перша й третя частини тріолі.

Послідовність окремих нот, що утворює впізнавану музичну лінію, часто ту, яку слухачі запам’ятовують і підспівують.

Розділ пісні, який розповідає історію або розвиває думку. Куплети зазвичай мають ту саму мелодію, але щоразу інші слова.

Розділ пісні, що повторюється з тими самими словами й мелодією, зазвичай найпам’ятніший і містить головну думку або назву пісні.

Контрастний розділ пісні, який зазвичай звучить один раз після другого приспіву та вводить нові акорди або мелодію перед фінальним приспівом.

Слова пісні. Їхній автор — lyricist; текст, як і музика, охороняється авторським правом.

Створювати оригінальний музичний твір, особливо інструментальний, класичний, кіномузику або музику, записану нотами.

Версія твору, яка визначає інструментальні партії, порядок розділів і розвиток звучання від початку до кінця.

Коротка чіпка музична фраза, що багаторазово повторюється, часто на гітарі, басу або клавішних, і стає впізнаваною ідеєю пісні.

Перша фраза парної музичної побудови, що часто закінчується слабшою каденцією та очікує подальшої відповіді.

Низька музична партія, що підтримує гармонію й ритм, часто виконувана бас-гітарою, синтезатором або контрабасом.

Музична структура з двох основних розділів, зазвичай A і B, що врівноважено контрастують або повторюються.

Музична побудова, у якій один голос або інструмент подає фразу, а інший відповідає пов’язаною фразою.

Завершальний розділ, що чітко закінчує твір, часто після того, як його основна форма вже здається завершеною.

Коротка музична фігура між основними фразами, що додає руху, поєднує розділи або заповнює вільний простір.

Короткий ритмічний або мелодичний рисунок, що наполегливо повторюється в уривку, поки інший музичний матеріал може змінюватися.

Музична форма, у якій основний розділ повертається між контрастними розділами, часто за схемою на кшталт ABACA.

Велика музична форма з експозицією, яка представляє основний матеріал, розробкою, що його розвиває, та репризою, яка повертає його з тональним розв'язанням.

Про музику, яка використовує новий матеріал у послідовних розділах замість повторення тієї самої повної музики для кожного куплету чи строфи.

Друга, відповідна фраза музичного періоду, яка зазвичай завершується відчуттям більшої замкненості, ніж перша фраза, antecedent.