Англійська лексика: Музика · Теорія музики й гармонія

Що означає dissonance?

Значення й приклади · Музика

/ˈdɪsənəns/іменникПоширений термін

dissonance: дисонанс

Поєднання звуків, що сприймається напруженим або нестійким і ніби потребує переходу, розв’язання, у спокійніше звучання. Протилежність — консонанс.

Де і як уживається

Уживають у теорії, аналізі й композиції. Дисонанс resolves; композитори додають, використовують або накопичують його для напруження. Прикметник dissonant: dissonant chord, dissonant harmony.

Приклади речень

  1. The dissonance in the strings builds tension before the final chord resolves it.

    Дисонанс у струнних нарощує напруження, яке розв’язує фінальний акорд.

    Приклад художньої функції напруженого звучання.

  2. A minor second is one of the sharpest dissonances in Western harmony.

    Мала секунда — один із найгостріших дисонансів у західній гармонії.

    Названо інтервал із виразною дисонантністю.

Поширені словосполучення

  • resolve a dissonance
  • harsh dissonance
  • dissonant chord
  • consonance and dissonance
  • build up dissonance