Англійські терміни фізичної терапії українською

Збирання відомостей про проблему пацієнта через запитання, спостереження, вимірювання й тести для розуміння стану та планування допомоги.

Положення тіла сидячи, стоячи або лежачи, особливо взаємне розташування голови, плечей, хребта й таза.

Збільшення об’єму ділянки тіла через надлишок рідини в тканинах, часто після травми, операції або запалення.

Простий інструмент самооцінювання інтенсивності болю, найчастіше від 0 — болю немає, до 10 — найсильніший уявний біль.

Обстеження тіла уважним дотиком рук для виявлення болючості, набряку, напруження м’язів, зміни температури або розташування структур.

Біль або дискомфорт, що виникає при натисканні на певну ділянку чи дотику до неї.

Частина оцінювання у фізичній терапії, у якій пацієнт своїми словами описує проблему, симптоми, історію стану й цілі.

Частина оцінювання, під час якої фізичний терапевт спостерігає, вимірює й перевіряє рухи, силу та інші характеристики пацієнта спеціальними тестами.

Інструмент із двома плечима, з’єднаними шарніром, для вимірювання кута суглобового руху в градусах.

Оцінювання сили м’язів під час руху або утримання положення проти сили тяжіння й ручного опору фахівця, зазвичай за шкалою 0–5.

Стандартний тест або опитувальник для оцінювання стану на початку допомоги й повторно пізніше, щоб виявляти зміни.

Конкретна фізична проба для перевірки, чи може певна структура, наприклад зв’язка або сухожилок, бути джерелом проблеми.

Ознаки або симптоми можливого серйозного стану, як рак, інфекція, перелом чи стискання нервових структур, які потребують своєчасного, іноді невідкладного медичного оцінювання.

Біль, який відчувається в іншій ділянці, ніж його справжнє джерело, наприклад біль у коліні через проблему кульшового суглоба.

Якість опору, який фахівець відчуває наприкінці пасивного руху суглоба; описується як кістковий, пружний, м’який або порожній.

Межі руху суглоба в кожному напрямку, зазвичай виміряні в градусах від вихідного положення.

Рух, що зменшує кут між частинами тіла, наприклад згинання ліктя або коліна.

Рух випрямлення, що збільшує кут між частинами тіла, наприклад випрямлення коліна або відхилення тулуба назад.

Рух кінцівки від серединної лінії тіла, наприклад піднімання руки вбік.

Рух кінцівки до серединної лінії тіла або через неї, наприклад повернення відведеної руки до тулуба.

Поворот частини тіла навколо її поздовжньої осі, наприклад голови або руки всередину чи назовні.

Межі руху суглоба, які пацієнт досягає власними м’язами без сторонньої допомоги.

Межі руху суглоба, коли його рухає інша людина, зазвичай фізичний терапевт, а м’язи пацієнта розслаблені.

Відчуття положення суглобів і кінцівок та їхнього руху навіть із заплющеними очима.

Ушкодження зв’язки — міцної тканини, що з’єднує кістки, зазвичай через раптове скручування або надмірне розтягнення суглоба.

Травма м’яза або сухожилка з надмірним розтягненням чи розривом волокон, часто під час швидкого силового руху.

Відчуття напруженості суглоба або м’яза та утрудненого руху, часто після відпочинку чи вранці.

Біль у нижній частині спини між нижніми ребрами й сідницями, який іноді поширюється в ногу.

Тривале захворювання суглоба зі змінами його тканин, зокрема поступовим ушкодженням хряща на кінцях кісток, що може спричиняти біль, скутість і набряк.

Порушення цілісності кістки, зокрема тріщина, через травму або, за ослабленої кістки, через менше навантаження.

Природна відповідь організму на ушкодження або інфекцію, яка може спричиняти почервоніння, тепло, набряк і біль у ділянці ураження.

Такий, що почався недавно, часто раптово, наприклад нова травма або епізод болю.

Такий, що триває довго або повторюється; для хронічного болю зазвичай ідеться про понад три місяці.

Болісний стан сухожилка зі зниженням функції, часто пов’язаний із навантаженням, яке перевищило його здатність адаптуватися.

Чотири м’язи з сухожилками навколо плечового суглоба, які центрують головку плечової кістки та допомагають обертати й піднімати руку.

Стан, коли внутрішній матеріал міжхребцевого диска випинається через зовнішній шар і може тиснути на сусідній нерв.

Біль від попереку або сідниці вниз по задній поверхні ноги за ходом сідничного нерва, іноді з онімінням чи поколюванням.

Операція заміни ушкодженого суглоба, найчастіше кульшового або колінного, штучними компонентами з металу, пластику чи кераміки.

Стан потовщення й стягнення капсули плечового суглоба, що спричиняє біль і поступове значне обмеження рухів, особливо ротації.

Раптове мимовільне скорочення м’яза, яке може бути болісним і утруднювати рух.

Зменшення об’єму й сили м’яза, часто через невикористання, наприклад після перебування в гіпсі або тривалого ліжкового режиму.

Ураження частини мозку через перекриття кровопостачання або розрив судини, яке часто призводить до слабкості, порушень мовлення чи рівноваги.

Здатність зберігати стійке вертикальне положення тіла без падіння як у спокої, так і під час руху.

Підвищений опір розтягуванню м’язів через ураження центральної нервової системи, який посилюється зі збільшенням швидкості розтягування.

Параліч одного боку тіла, найчастіше після інсульту; у менш точному вживанні термін може охоплювати дуже тяжку однобічну слабкість.

Базовий рівень напруження м’яза у спокої, який оцінюють за опором пасивному руху розслабленої кінцівки.

Прогресуюче неврологічне захворювання з утратою дофамін-продукувальних клітин мозку, що спричиняє сповільненість, ригідність, тремор і порушення рівноваги.

Тривале захворювання, за якого імунна система ушкоджує захисну оболонку нервових волокон головного й спинного мозку, спричиняючи, зокрема, втому, слабкість і порушення рівноваги.

Ушкодження спинного мозку через травму або захворювання, яке може призводити до втрати рухів і чутливості нижче рівня ураження.

Здатність плавно й точно узгоджувати роботу частин тіла, наприклад дотягуючись до чашки або йдучи прямою лінією.

Здатність мозку й нервової системи змінюватися та формувати нові зв’язки у відповідь на навчання, практику або ушкодження.

Комплекс вправ, яких пацієнт навчається в клініці й потім виконує самостійно вдома, зазвичай за письмовими або ілюстрованими вказівками.

Подовжувати м’яз або іншу м’яку тканину, переміщуючи частину тіла в положення з відчуттям натягу, зазвичай утримуючи його кілька секунд.

Вправи для збільшення сили м’язів завдяки роботі проти навантаження, наприклад маси тіла, еластичної стрічки або обтяження.

Одне повне виконання руху вправи, наприклад одноразове згинання й розгинання коліна.

Група повторень вправи, виконаних послідовно, після якої роблять короткий відпочинок.

Здатність м’язів тулуба й таза, зокрема глибоких, контролювати та підтримувати хребет під час рухів рук і ніг.

Вправа, під час якої м’яз напружується без помітного руху суглоба, наприклад натискання на стіну.

Поетапне підвищення складності або навантаження програми вправ у міру поліпшення стану пацієнта.

Довга еластична гумова стрічка для додавання опору до вправ; кольори зазвичай позначають різні рівні опору в конкретній лінійці.

Вправи й лікувальні заняття в теплому басейні, де вода частково підтримує вагу тіла та полегшує рухи.

Втручання, під час якого фізичний терапевт руками рухає суглоби, прикладає тиск або працює з м’язами й іншими м’якими тканинами.

Ручна методика повільних повторних рухів суглоба в межах або до межі його амплітуди для зменшення болю чи скутості.

Ручний вплив із розтиранням, натисканням і розминанням м’язів та інших м’яких тканин для полегшення болю, напруження й скутості.

Мануальна методика швидкого поштовхового руху малої амплітуди в суглобі, який може супроводжуватися клацанням.

Невелика дуже болюча ділянка в напруженому м’язовому тяжі, натискання на яку може викликати місцевий і відбитий біль.

Накладання клейкої стрічки на шкіру навколо суглоба або м’яза для підтримки, обмеження руху чи зміни відчуттів під час активності.

Лікування електричною енергією або електрично живленими пристроями, наприклад електростимуляцією, ультразвуком чи лазером, для впливу на біль, відновлення або роботу м’язів.

Transcutaneous electrical nerve stimulation: метод і невеликий пристрій на батарейках, що подає слабкі електричні імпульси через шкірні електроди для полегшення болю.

Вплив високочастотними звуковими хвилями через невелику головку, яку рухають по шкірі, традиційно застосовуваний для сприяння відновленню м’яких тканин.

Вплив холодом, наприклад пакетом льоду, холодним компресом або масажем льодом, часто для зменшення болю й набряку після травми.

Зігрівання тканин, наприклад тепловим пакетом, грілкою або теплою водою, для полегшення болю, скутості й м’язового напруження.

Медична причина не застосовувати певне втручання до пацієнта через ризик шкоди.

Використання електричних імпульсів через шкірні електроди для викликання м’язових скорочень, часто з метою зміцнення слабких м’язів.

Здатність людини рухатися й пересуватися, наприклад вставати з ліжка, стояти й ходити; також свобода руху суглоба або частини тіла.

Спосіб ходьби людини, зокрема характер кроків, швидкість, рівновага та рухи рук і ніг.

Перенесення частини або всієї ваги тіла на ногу чи руку, особливо коли допустимий обсяг обмежено після травми або операції.

Засоби для ходьби, що розвантажують одну або обидві ноги та мають пахвові опори або манжети навколо передпліч.

Перехід або переміщення пацієнта з однієї опорної поверхні на іншу, наприклад із ліжка на стілець, зі стільця на унітаз або з крісла колісного в авто.

Легка металева рама з чотирма опорами, іноді з колесами, за яку тримаються обома руками для підтримки під час ходьби.

Оцінювання та втручання для зменшення ймовірності падіння й травмування, особливо в літніх людей.

Рух піднімання зі сидіння, який тренують як щоденну навичку й використовують для оцінювання сили ніг та рівноваги.

Пристрій на суглоб або ділянку тіла, наприклад коліно, гомілковостопний суглоб чи спину, для захисту, обмеження рухів або зменшення навантаження.

Професійна допомога при травмах, хворобах і обмеженнях функціонування за допомогою руху, вправ, ручних методик та рекомендацій для якнайкращого відновлення рухливості й діяльності.

Кваліфікований фахівець охорони здоров’я, який оцінює й лікує порушення руху та функціонування за допомогою вправ, мануальних методик, навчання й інших фізичних засобів.

Процес допомоги у відновленні сили, рухів і самостійності після травми, хвороби чи операції або в адаптації до стійких обмежень функціонування.

Узгоджений набір втручань, цілей і строків для пацієнта, заснований на результатах обстеження.

Цілі терапії, сформульовані як конкретні, вимірювані, досяжні, значущі та обмежені в часі, щоб чітко оцінювати поступ.

Основні щоденні дії для догляду за собою, як миття, одягання, їда, користування туалетом і пересування вдома.

Завершення перебування в лікарні або курсу фізичної терапії, наприклад після досягнення цілей чи зникнення потреби в подальших втручаннях.

Офіційне звернення одного фахівця охорони здоров’я до іншої служби або спеціаліста для огляду й допомоги пацієнту.

Формат клінічних записів із чотирьох частин: Subjective, Objective, Assessment або Analysis та Plan.

Рухати суглоб так, щоб частина тіла згиналася й кут між сегментами зменшувався; повсякденне слово для flexion.

Рухати суглоб до випрямлення частини тіла зі збільшенням кута; повсякденне слово для extension.

Зберігати частину тіла нерухомою в заданому положенні певний час під час вправи або розтягування, після чого розслабитися.

Активувати м’яз, щоб він став твердим, часто без руху суглоба, як у вказівці tighten your thigh muscle.

Побутовий вислів для колючого або поколювального відчуття в шкірі, яке може свідчити про подразнення чи стискання нерва.

Період раптового тимчасового погіршення проявів тривалого стану, особливо болю.

Розподіляти справи в часі й робити перерви до надмірної втоми або болю, замість виконувати забагато одразу.

Ступінь дотримання пацієнтом погодженого лікування, наприклад регулярного й правильного виконання показаних вправ.