Англійські терміни анатомії та фізіології українською

Наука про будову тіла та взаємне розташування і зв’язки його частин; також сама будова, наприклад коліна.

Стандартна вихідна поза для опису тіла: людина стоїть прямо й дивиться вперед, руки опущені вздовж тулуба долонями вперед, стопи разом.

Розташований спереду тіла або ближче до його передньої поверхні. Наприклад, грудина лежить anterior відносно серця.

Розташований ззаду тіла або ближче до його задньої поверхні. Наприклад, хребетний стовп лежить posterior відносно серця.

Спрямований до голови або верхньої частини структури; розташований вище. Наприклад, голова лежить superior відносно плечей.

Спрямований від голови або до нижньої частини структури; розташований нижче. Наприклад, шлунок лежить inferior відносно діафрагми.

Розташований ближче до серединної лінії — уявної вертикальної лінії, що ділить тіло на праву й ліву половини. Наприклад, ніс розташований медіальніше від очей.

Розташований далі від серединної лінії тіла, у напрямку до його боку. Наприклад, вуха розташовані латеральніше від очей.

Розташований ближче до місця приєднання кінцівки до тулуба або до початку певної структури. Наприклад, лікоть розташований проксимальніше від зап’ястка.

Розташований далі від місця приєднання кінцівки до тулуба або далі від початку певної структури. Наприклад, пальці розташовані дистальніше від зап’ястка.

Частина тулуба між грудною кліткою та тазом. У ній містяться шлунок, кишківник, печінка, нирки та інші органи; від грудної клітки її відділяє діафрагма.

Грудна частина тулуба між шиєю та животом. Її утворюють ребра, грудина й грудні хребці; у ній містяться серце та легені.

Розташований ближче до поверхні тіла. Наприклад, шкіра лежить поверхневіше від м’язів, а поверхневі вени часто видно під шкірою.

Розташований далі від поверхні тіла, у напрямку до його внутрішніх структур. Наприклад, кістки руки лежать глибше від м’язів, що їх вкривають.

Уявна вертикальна площина, що ділить тіло на ліву та праву частини. Серединна (медіанна) сагітальна площина проходить точно посередині й утворює рівні половини.

Розташований на спині або спрямований до задньої поверхні тіла. Щодо кисті й стопи також означає верхню поверхню: тил кисті та верх стопи є дорсальними.

Положення лежачи горизонтально на спині обличчям догори. Протилежне положення, обличчям донизу, називається prone.

Рука або нога. В анатомії руку називають верхньою кінцівкою (від плеча до кисті), а ногу — нижньою кінцівкою (від кульші до стопи).

Уявна горизонтальна площина, що ділить тіло на верхню (superior) та нижню (inferior) частини. Зображення зрізів у цій площині називають поперечними зрізами.

Найменша жива одиниця організму. Кожна клітина має мембрану й цитоплазму; більшість також має ядро, а групи подібних клітин утворюють тканини.

Сукупність подібних клітин разом із міжклітинним матеріалом, які спільно виконують певну функцію. Чотири основні типи — епітеліальна, сполучна, м’язова та нервова тканини.

Частина тіла, утворена двома чи більше тканинами, які спільно виконують певну функцію; приклади — серце, печінка, шлунок і шкіра.

Група органів, які спільно виконують важливу функцію організму. Наприклад, травна система охоплює рот, стравохід, шлунок, кишківник, печінку та підшлункову залозу.

Тканина зі щільно розташованих клітин, яка вкриває поверхні тіла та вистилає його порожнини, трубки й залози; приклади — зовнішній шар шкіри та внутрішня оболонка кишківника.

Тканина, що підтримує, з’єднує та захищає інші тканини. Її клітини розташовані в матриксі з волокон і основної речовини; до її типів належать кістка, хрящ, жирова тканина, сухожилки та кров.

Тонкий гнучкий шар, що оточує кожну клітину та регулює надходження речовин усередину й вихід назовні. Переважно складається з подвійного шару фосфоліпідів із вбудованими білками.

Керівний центр клітини, оточений власною мембраною. Він містить ДНК з інструкціями для утворення білків і поділу клітини.

Невелика структура всередині клітини, що використовує кисень для вироблення більшої частини клітинної енергії у формі АТФ. Клітини з високими енергетичними потребами, як-от м’язові, мають багато мітохондрій.

Каркас із кісток і хрящів, який підтримує тіло, захищає органи та забезпечує рух. У скелеті дорослої людини зазвичай 206 кісток.

Тверда жива тканина, з якої утворений скелет, а також окремий орган із цієї тканини. Кістки підтримують тіло, захищають органи, запасають кальцій і містять кістковий мозок, де утворюються клітини крові.

Одна з приблизно 33 невеликих кісток, складених у хребетний стовп. Кожен хребець має тіло, дугу й отвір, крізь який проходить спинний мозок.

Щільна, але гнучка сполучна тканина без кровоносних судин. Вона вкриває кінці кісток у суглобах, надає форму носу й вухам та з’єднує ребра з грудиною.

Кісткова структура голови, яка захищає головний мозок і формує обличчя. Вона складається з багатьох кісток, з’єднаних нерухомими швами, та рухомої нижньої щелепи.

Кільцеподібна кісткова структура біля основи хребта, утворена двома кульшовими кістками, крижами та куприком. Вона підтримує тулуб і захищає сечовий міхур, пряму кишку та репродуктивні органи.

Кістковий каркас грудей, утворений 12 парами ребер, грудиною та грудними хребцями. Він захищає серце й легені та рухається під час дихання.

Кістка стегна — довга кістка між кульшовим суглобом і коліном. Це найдовша й найміцніша кістка людського тіла.

Місце з’єднання двох або більше кісток. Деякі суглоби, як-от колінний, вільно рухаються, а інші, наприклад з’єднання кісток черепа, майже нерухомі.

Тканина або орган із клітин, здатних скорочуватися, тобто вкорочуватися, і створювати рух або силу. Є три типи м’язів: скелетні, серцеві та гладенькі.

Міцний тяж із волокнистої сполучної тканини, який з’єднує одну кістку з іншою та стабілізує суглоб.

Міцний тяж із волокнистої тканини, що прикріплює м’яз до кістки, щоб під час скорочення м’яз тягнув за кістку.

Укорочення або напруження м’яза у відповідь на стимуляцію, що створює рух або силу. У серці скорочення виштовхує кров із камер.

Згинальний рух, який зменшує кут між двома частинами тіла, наприклад згинання ліктя або коліна.

Розгинальний рух, що збільшує кут між двома частинами тіла, наприклад випрямлення ліктя або коліна. Протилежне до flexion.

Рух кінцівки або частини тіла від серединної лінії, наприклад піднімання руки вбік.

Рух кінцівки або частини тіла до серединної лінії, наприклад опускання піднятої руки назад до тулуба.

М’яз, прикріплений до кісток, який рухає скелет і піддається довільному, свідомому контролю. Під мікроскопом його довгі волокна мають смугастий вигляд, тому його також називають поперечно-смугастим м’язом.

М’язовий орган у грудній клітці, який перекачує кров по тілу. Має чотири камери: два передсердя, що приймають кров, і два шлуночки, які виштовхують її.

Кровоносна судина, що несе кров від серця. Більшість артерій переносить кров, багату на кисень; виняток — легеневі артерії, які несуть до легень кров із низьким вмістом кисню.

Кровоносна судина, що несе кров назад до серця. Більшість вен переносить кров із низьким вмістом кисню; виняток — легеневі вени, які приносять насичену киснем кров від легень.

Один із двох губчастих органів у грудній клітці, де кисень переходить із повітря в кров, а вуглекислий газ виходить із крові. Права легеня має три частки, ліва — дві.

Найдрібніший тип кровоносних судин зі стінкою завтовшки лише в одну клітину. Капіляри з’єднують артерії з венами; крізь їхні стінки кисень, поживні речовини та відходи переміщуються між кров’ю й тканинами.

Сила, з якою циркулююча кров тисне на стінки артерій. Значення подають двома числами — систолічним над діастолічним — у міліметрах ртутного стовпа (мм рт. ст.), наприклад 120/80.

Процес надходження кисню та виведення вуглекислого газу. Він охоплює вентиляцію (дихальні рухи), газообмін у легенях і тканинах та використання кисню всередині клітин (клітинне дихання).

Одна з двох нижніх камер серця, що виштовхують кров: правий шлуночок надсилає її до легень, а лівий — до решти тіла.

Одна з двох верхніх камер серця, що приймають кров: праве передсердя — від вен тіла, ліве — від легень. Кожне передає кров до відповідного шлуночка.

Куполоподібний м’язовий пласт, що відділяє грудну порожнину від черевної. Під час скорочення він сплощується й втягує повітря в легені; це головний м’яз дихання.

Дископодібна клітина крові, що переносить кисень від легень до тканин за допомогою гемоглобіну. Зрілий еритроцит не має ядра й живе приблизно 120 днів.

Послідовність подій протягом одного серцевого скорочення: скорочення (систола) й розслаблення (діастола) передсердь і шлуночків із почерговим відкриванням та закриванням клапанів.

Дихальне горло — трубка, якою повітря проходить від гортані до грудної клітки, де вона розгалужується на правий і лівий головні бронхи. С-подібні хрящові кільця підтримують її відкритою.

Один із мільйонів крихітних повітряних мішечків на кінцях дихальних шляхів у легенях. Їхні тонкі стінки оточені капілярами; саме тут відбувається обмін кисню та вуглекислого газу.

Переміщення кисню в кров і вуглекислого газу з неї шляхом дифузії крізь стінки альвеол і капілярів у легенях, а також між кров’ю та тканинами.

Невеликий бобоподібний орган лімфатичної системи, який фільтрує лімфу та містить імунні клітини. Групи лімфатичних вузлів є на шиї, у пахвах, паху, грудній і черевній порожнинах.

М’язовий мішкоподібний орган J-подібної форми між стравоходом і тонкою кишкою. Він накопичує їжу, перемішує її з кислотою та ферментами й поступово передає в дванадцятипалу кишку.

Великий орган у правій верхній частині живота, який переробляє поживні речовини, виробляє жовч і багато білків крові, запасає глікоген та розщеплює ліки, алкоголь і токсини.

Один із двох бобоподібних органів у задній частині живота, що фільтрують кров, виводять відходи й надлишок води із сечею та допомагають регулювати артеріальний тиск і сольовий баланс.

Процес розщеплення їжі на дрібні молекули, які організм може всмоктувати. Він є частково механічним (жування, перемішування) і частково хімічним, за участю ферментів.

Довга звивиста трубка між шлунком і товстою кишкою, що складається з дванадцятипалої, порожньої та клубової кишок. Тут відбувається більша частина травлення й всмоктування поживних речовин.

Кінцева частина травного тракту від сліпої кишки до прямої кишки й ануса. Вона всмоктує воду та солі із залишків перетравленої їжі, а також формує й накопичує кал.

М’язова трубка, що переносить їжу й рідину з глотки до шлунка. Вона проходить позаду трахеї та крізь діафрагму.

Залоза позаду шлунка з двома функціями: виробляє травні ферменти, що надходять у дванадцятипалу кишку, а її острівцеві клітини виділяють у кров гормони, зокрема інсулін і глюкагон.

Порожнистий м’язовий орган у тазі, що накопичує сечу з нирок, доки вона не виводиться з організму через сечівник.

Мережа головного мозку, спинного мозку та нервів, яка отримує інформацію, обробляє її й керує реакціями організму за допомогою електричних сигналів.

Орган усередині черепа, який керує мисленням, пам’яттю, рухами, чуттями та багатьма автоматичними функціями організму. Основні його частини — великий мозок, мозочок і стовбур мозку.

Довгий тяж нервової тканини, що йде від головного мозку всередині хребетного стовпа. Він передає сигнали між мозком і тілом та керує простими рефлексами.

Схожий на тяж пучок нервових волокон (аксонів), який передає електричні сигнали між головним або спинним мозком та іншими частинами тіла.

Нервова клітина — основна одиниця нервової системи, що передає й отримує електричні та хімічні сигнали. Має тіло клітини, дендрити для приймання сигналів та аксон для їх передавання.

Хімічний посередник, який виробляє залоза й переносить кров до органів-мішеней, де він змінює їхню роботу. Приклади — інсулін, кортизол і тироксин.

Місце контакту, де нервова клітина передає сигнал іншій нервовій клітині, м’язовій клітині або клітині залози — зазвичай вивільняючи хімічні посередники, які називаються нейромедіаторами.

Орган або група клітин, що виробляє й виділяє певну речовину. Ендокринні залози виділяють гормони в кров, а екзокринні — секрети, як-от піт або слину, через протоки.

Короткий електричний сигнал, що поширюється мембраною нервової або м’язової клітини. Іони натрію входять у клітину (деполяризація), а потім іони калію виходять із неї (реполяризація).

Швидка автоматична реакція на подразник, що не потребує свідомого обдумування, наприклад відсмикування руки від гарячого предмета. Багато простих рефлексів обробляються спинним мозком.

Частина головного мозку в задній частині голови, нижче великого мозку, яка координує рухи, рівновагу й поставу та бере участь у засвоєнні рухових навичок.

Ендокринна залоза метеликоподібної форми на передній поверхні шиї, нижче гортані. Вона виробляє гормони щитоподібної залози T3 і T4, що регулюють швидкість метаболізму, а також кальцитонін.

Наука про те, як функціонують організм і його частини: наприклад, як серце перекачує кров, нерви передають сигнали, а нирки утворюють сечу.

Здатність організму підтримувати відносно стабільні внутрішні умови — наприклад температуру, рівень цукру в крові та водний баланс — навіть за зміни зовнішнього середовища.

Усі хімічні реакції в клітинах організму, які розщеплюють поживні речовини для отримання енергії та утворюють нові молекули. Охоплює катаболізм (розщеплення) й анаболізм (синтез).

Переміщення частинок із ділянки з вищою концентрацією до ділянки з нижчою без витрати клітиною енергії. Так кисень потрапляє в кров у легенях.

Переміщення води крізь вибірково проникну мембрану з більш розбавленого розчину до більш концентрованого, доки концентрації по обидва боки не стануть ближчими.

Система регуляції, у якій зміна в організмі запускає реакцію, що протидіє цій зміні й повертає умови до заданого рівня. Це основний механізм підтримання гомеостазу.

Білок, що прискорює певну хімічну реакцію в організмі, сам при цьому не витрачаючись. Наприклад, травні ферменти розщеплюють їжу на молекули, достатньо малі для всмоктування.

Процес переходу перетравлених поживних речовин, води та інших сполук із кишківника в кров або лімфу, переважно крізь стінку тонкої кишки.

Словотвірна частина грецького походження зі значенням «серце». На початку слів трапляється як cardi- або cardio-, а в кінці — як -cardia чи -cardium: cardiology, tachycardia, myocardium.

Кінцева частина слова зі значенням «вивчення чогось» або «наука про щось». Гістологія вивчає тканини, цитологія — клітини, а неврологія — нервову систему та її захворювання.

Словотвірна частина грецького походження зі значенням «кістка». Трапляється у словах osteocyte (кісткова клітина), osteoblast (клітина, що утворює кістку), osteology (наука про кістки) та osteoporosis.

Словотвірна частина грецького походження зі значенням «нерв» або «нервова система». Трапляється в neurology, neurotransmitter, neuroanatomy та в коротшій формі neuron.

Словотвірна частина грецького походження зі значенням «шлунок». Трапляється в gastric (шлунковий), gastrointestinal (шлунково-кишковий) та gastroenterology (гастроентерологія).

Словотвірна частина грецького походження зі значенням «печінка». Трапляється в hepatic (печінковий), hepatocyte (клітина печінки) та hepatitis (запалення печінки).

Словотвірна частина грецького походження зі значенням «нирка». Трапляється в nephron (фільтраційна одиниця нирки), nephrology (наука про хвороби нирок) і nephrectomy (видалення нирки).

Кінцева частина слова грецького походження зі значенням «клітина». Трапляється в erythrocyte (еритроцит), leukocyte (лейкоцит), osteocyte (кісткова клітина) та hepatocyte (клітина печінки).

Префікс зі значенням «усередині» або «в межах»: intracellular (усередині клітин), intravenous (внутрішньовенно, у вену), intramuscular (внутрішньом’язово).