Англійські біологічні терміни з українськими поясненнями

Найменша одиниця життя, здатна самостійно існувати. Усі живі організми складаються з однієї або багатьох клітин, кожну з яких оточує мембрана.

Окрема жива істота, наприклад бактерія, гриб, дерево чи людина, яка може рости, розмножуватися й реагувати на довкілля.

Велика структура еукаріотичної клітини, у якій міститься більшість її ДНК і яка керує клітинною діяльністю. Ядро оточене подвійною мембраною — ядерною оболонкою.

Тонкий гнучкий шар, що оточує кожну клітину й контролює надходження та вихід речовин. Він утворений переважно подвійним шаром фосфоліпідів із вбудованими білками.

Органела, що вивільняє енергію з поживних молекул і запасає її у формі АТФ під час аеробного дихання. Вона має дві мембрани та невеликий власний набір ДНК.

Усе всередині клітинної мембрани, крім ядра: драглиста рідина цитозоль разом з органелами, зануреними в неї.

Невелика структура всередині клітини, що виконує певну функцію, наприклад ядро, мітохондрія чи хлоропласт. Більшість органел оточені власною мембраною.

Одноклітинний організм, клітина якого не має ядра та мембранних органел. Бактерії й археї належать до прокаріотів.

Організм, клітини якого мають справжнє ядро та мембранні органели. До еукаріотів належать тварини, рослини, гриби й протисти.

Невелика структура з РНК і білка, що будує білки, зчитуючи інструкції матричної РНК. Рибосоми є в усіх клітинах.

Міцний жорсткий шар зовні клітинної мембрани, що підтримує клітину й захищає її. Клітинні стінки мають рослини, гриби та більшість бактерій, але не тваринні клітини.

Тип поділу клітини, під час якого з однієї клітини утворюються дві дочірні з такою самою кількістю хромосом і тією самою генетичною інформацією, що й у материнської.

Група подібних клітин, що спільно виконують певну функцію. Органи складаються з кількох різних типів тканин.

Неспеціалізована клітина, здатна багаторазово ділитися й перетворюватися на один або кілька спеціалізованих типів, наприклад м’язові, нервові чи кров’яні клітини.

Сумарне переміщення частинок з ділянки з вищою концентрацією до ділянки з нижчою без витрат енергії клітини.

Переміщення води крізь вибірково проникну мембрану з розбавленого розчину до концентрованішого, доки концентрації не стануть ближчими.

Велика молекула з одного або кількох ланцюгів амінокислот, згорнутих у певну форму. Білки утворюють клітинні структури, прискорюють реакції та передають сигнали.

Молекула, зазвичай білок, що прискорює хімічну реакцію в живому організмі, не витрачаючись у ній. Кожен фермент діє на певний субстрат у своєму активному центрі.

Сукупність усіх хімічних реакцій у живому організмі, потрібних для підтримання життя, зокрема розщеплення їжі для отримання енергії та утворення нових молекул.

Процес, під час якого клітини розщеплюють глюкозу та інші поживні молекули, вивільняючи енергію й запасаючи її у формі АТФ. За участю кисню утворюються вуглекислий газ і вода.

Органічна молекула з атомів вуглецю, водню та кисню, наприклад цукор, крохмаль або целюлоза. Вуглеводи запасають енергію та утворюють структури, як-от клітинні стінки рослин.

Одна з невеликих структурних одиниць, що з’єднуються в ланцюги й утворюють білки. Живі організми використовують 20 поширених амінокислот, кожна з яких має інший бічний ланцюг.

Скорочення від аденозинтрифосфату — молекули, якою клітини запасають і передають енергію. Відщеплення однієї фосфатної групи вивільняє енергію для клітинної роботи.

Жироподібна органічна молекула, що не розчиняється у воді, наприклад жир, олія, фосфоліпід або стероїд. Ліпіди запасають енергію та утворюють клітинні мембрани.

Змінити природну згорнуту форму білка або ДНК, наприклад під дією тепла, екстремального pH чи хімікатів, унаслідок чого молекула втрачає нормальну функцію.

Скорочення від дезоксирибонуклеїнової кислоти — молекули, що зберігає генетичну інформацію в кожній клітині та в багатьох вірусах. Вона складається з двох ланцюгів, закручених у подвійну спіраль.

Ділянка ДНК, що містить інструкції для утворення певного білка або функціональної РНК. Гени — основні одиниці спадковості, які передаються від батьків нащадкам.

Довга щільно упакована структура з ДНК і білків, що містить багато генів. У соматичних клітинах людини зазвичай є 46 хромосом, об’єднаних у 23 пари.

Характеристика організму, наприклад колір очей, форма квітки або група крові. Одні ознаки успадковуються через гени, інші формуються під впливом довкілля.

Стійка зміна послідовності ДНК гена або хромосоми. Вона може бути шкідливою, нейтральною або іноді корисною та є джерелом генетичної мінливості.

Тип поділу клітин, унаслідок якого утворюються чотири клітини, кожна з половинною кількістю хромосом. Він формує статеві клітини (гамети) та створює генетичну різноманітність.

Один із різних варіантів того самого гена. Наприклад, ген кольору квіток може мати алель фіолетового кольору й інший алель білого.

Генетичний склад організму, зокрема пара алелів певного гена, яку він має, наприклад PP, Pp або pp.

Спостережувані характеристики організму, як-от зріст, забарвлення чи група крові, що формуються під впливом генотипу та довкілля.

Про алель: його ефект проявляється в організмі навіть за наявності лише однієї копії. Такий алель маскує ефект рецесивного.

Про алель: його ефект проявляється лише тоді, коли організм має дві його копії. За наявності однієї копії цей ефект маскує домінантний алель.

Отримувати від батьків гени та контрольовані ними ознаки. Успадкована ознака передається від одного покоління до наступного.

Скорочення від рибонуклеїнової кислоти — зазвичай одноланцюгової молекули, що переносить генетичну інформацію від ДНК і бере участь у синтезі білків. Замість тиміну вона містить урацил.

Основна структурна одиниця ДНК і РНК, утворена цукром, фосфатною групою та азотистою основою, як-от аденіном (A), тиміном (T), гуаніном (G) або цитозином (C).

Процес використання інформації гена для утворення продукту, зазвичай білка. Він охоплює транскрипцію ДНК у РНК і трансляцію РНК у білок.

Перший етап експресії гена, під час якого фермент РНК-полімераза копіює послідовність ДНК гена у відповідний ланцюг РНК.

Етап експресії гена, під час якого рибосома зчитує кодони матричної РНК і з’єднує відповідні амінокислоти, утворюючи білок.

Повний набір генетичного матеріалу організму або клітини, включно з усіма генами та ділянками ДНК між ними.

Група подібних організмів, представники якої можуть схрещуватися між собою й давати плідне потомство. Це основна одиниця класифікації живих істот.

Зміна успадкованих ознак популяцій упродовж багатьох поколінь. Еволюція пояснює, як усі сучасні види походять від давніших форм життя.

Процес, за якого особини з ознаками, краще пристосованими до довкілля, частіше виживають і розмножуються, тож ці ознаки стають поширенішими в наступних поколіннях.

Ознака, що допомагає організму виживати й розмножуватися в середовищі, наприклад широкі лапи верблюда; також еволюційний процес формування таких ознак.

Наука про називання, опис і класифікацію організмів у групи на основі спільних ознак та еволюційних зв’язків.

Давніший вид, від якого походять два або більше пізніших видів. Що пізніше два види мали спільного предка, то ближче вони споріднені.

Збережені рештки або сліди організму, що жив давно, наприклад кістки, мушлі, відбитки листків чи сліди, зазвичай знайдені в осадових породах.

Розгалужена схема еволюційних зв’язків між видами або генами, побудована на основі того, наскільки давно вони мали спільного предка.

Сукупність угруповання живих істот і неживих компонентів їхнього середовища, як-от води, ґрунту й клімату, що взаємодіють як єдина система.

Природне місце, де живе певний організм або вид і знаходить потрібні йому їжу, укриття та умови.

Усі особини одного виду, які живуть в одній місцевості в один час і можуть схрещуватися між собою.

Спрощена послідовність, що показує, хто ким живиться в екосистемі. Вона починається з продуцента, наприклад рослини, і передає енергію від одного консумента до наступного.

Різноманітність життя в певному місці або на Землі загалом, зокрема різноманіття генів, видів та екосистем.

Тварина, що полює на інших тварин, убиває їх і живиться ними. Тварину, на яку полюють, називають здобиччю.

Система пов’язаних харчових ланцюгів, що відображає всі зв’язки живлення в екосистемі, адже більшість організмів їдять кілька видів і самі є здобиччю кількох видів.

Організм, переважно бактерія або гриб, що розкладає мертві рослини, тварин і відходи, повертаючи поживні речовини в ґрунт та екосистему.

Тісні тривалі взаємини між організмами двох різних видів, які живуть разом. Вони можуть бути корисними обом, корисними одному без впливу на іншого або шкодити одному з партнерів.

Вид, завезений людьми — навмисно чи випадково — до місцевості, де він природно не мешкає, а потім поширюється та шкодить місцевим видам або екосистемі.

Процес, під час якого рослини, водорості й деякі бактерії використовують енергію світла, щоб утворювати глюкозу з вуглекислого газу та води, виділяючи кисень як побічний продукт.

Органела клітин рослин і водоростей, у якій відбувається фотосинтез. Вона містить зелений пігмент хлорофіл і має власну ДНК.

Рослинна тканина, що проводить воду й розчинені мінерали від коренів угору до стебел і листків. Її клітини у зрілому стані мертві й утворюють порожнисті трубки.

Рослинна тканина, що переносить цукри та інші продукти фотосинтезу від листків до інших частин рослини, як-от коренів, плодів і верхівок пагонів.

Перенесення пилку з чоловічої частини квітки (пиляка) на жіночу (приймочку), що у квіткових рослин уможливлює запліднення й утворення насіння.

Про насіння або спору: починати рости й розвиватися в нову рослину чи організм, зазвичай за наявності достатньої кількості води, кисню та належної температури.

Дрібна пора, переважно на нижньому боці листка, крізь яку надходить вуглекислий газ і виходять кисень та водяна пара. Кожен продих відкривається й закривається завдяки двом замикаючим клітинам.

Втрата рослиною води у формі пари, переважно через продихи листків. Вона створює тягу, що підіймає воду ксилемою від коренів.

Молоді особини, яких породила тварина чи рослина; її нащадки. В англійській те саме слово вживають для однієї особини й для багатьох.

Здатність організму або клітини підтримувати стабільність внутрішніх умов, як-от температура, водний баланс і рівень цукру в крові, попри зміни зовнішнього середовища.

Сукупність клітин, тканин і органів, що захищає організм від патогенів та інших шкідливих речовин і запам’ятовує попередні загрози.

Хімічний сигнал, що утворюється в одній частині організму й переноситься, часто кров’ю, до клітин-мішеней в іншому місці, змінюючи їхню активність.

Нервова клітина, що передає інформацію у формі електричних і хімічних сигналів. Дендрити приймають сигнали, а аксон передає їх далі.

Тварина, що має хребет, утворений хребцями, наприклад риба, земноводне, плазун, птах або ссавець.

Y-подібний білок, який утворюють B-клітини імунної системи та який розпізнає й зв’язує певний антиген, наприклад частину вірусу, позначаючи його для знищення.

Спосіб розмноження, за якого дві гамети, зазвичай від двох батьківських організмів, зливаються й утворюють нову особину з унікальним поєднанням генів.

Репродуктивна клітина, наприклад сперматозоїд або яйцеклітина, що має половину звичайної кількості хромосом. Під час запліднення дві гамети зливаються й утворюють зиготу.

Одноклітинні мікроорганізми без ядра, що живуть майже всюди — у ґрунті, воді та кишківнику людини. Більшість нешкідливі або корисні, а деякі спричиняють хвороби.

Дуже дрібна інфекційна частинка, що складається з генетичного матеріалу (ДНК або РНК) у білковій оболонці. Вона може копіювати себе лише всередині живої клітини-хазяїна.

Жива істота, надто мала, щоб побачити її без мікроскопа, наприклад бактерія, дріжджі чи одноклітинна водорість. Віруси часто вивчають разом із мікроорганізмами.

Мікроорганізм або вірус, що спричиняє захворювання організму-хазяїна, наприклад певні бактерії, віруси, гриби чи паразити.

Представник групи організмів, до якої належать дріжджі, плісняви та шапинкові гриби. Гриби живляться органічною речовиною й мають клітинні стінки з хітину.

Популяція мікроорганізмів або клітин, яку вирощують у лабораторії в поживному середовищі за контрольованих умов. Як дієслово означає вирощувати їх у такий спосіб.

Організм або клітина, у якому чи на якому живе паразит, вірус або інший організм і з якого зазвичай отримує поживу чи укриття.

Прилад, у якому лінзи або пучок електронів збільшують дуже малі об’єкти, як-от клітини та мікроби, щоб їх можна було досліджувати.

Лабораторний інструмент для точного відмірювання й перенесення малих об’ємів рідини. Як дієслово означає переносити рідину за допомогою цього інструмента.

Скорочення від полімеразної ланцюгової реакції — лабораторного методу, який за кілька годин створює мільйони копій вибраної ділянки ДНК шляхом повторюваних циклів нагрівання й охолодження.

Лабораторний метод розділення фрагментів ДНК, РНК або білка за розміром: електричний струм переміщує їх крізь гель.

Прилад, що обертає зразки на високій швидкості, унаслідок чого важчі частинки осідають на дно пробірки. Як дієслово означає обробляти зразки в центрифузі.

Сукупність робочих методів, що запобігають забрудненню культур, зразків, обладнання або самого працівника небажаними мікроорганізмами.

Неглибока кругла прозора посудина з кришкою, у якій вирощують мікроорганізми або клітини на шарі агару чи іншого культурального середовища.

Підтримувати зразки, культури або яйця за контрольованої температури, а іноді й вологості чи газового складу, протягом заданого часу, щоб відбулося зростання або реакція.

Можливе пояснення або передбачення, яке можна перевірити експериментом чи спостереженням. Науковці планують дослідження, щоб підтвердити або відхилити його.

Група в експерименті, яка не отримує досліджуваного впливу; її результати порівнюють із результатами дослідної групи.

Будь-який чинник, що може змінюватися в експерименті, наприклад температура, освітленість або час. Науковці змінюють один чинник і вимірюють його вплив на інший.

Виконаний поза живим організмом, наприклад у пробірці, чашці Петрі або клітинній культурі. Латинський вислів буквально означає «у склі».

Виконаний або такий, що відбувається всередині живого організму, наприклад миші, рослини чи людини. Латинський вислів означає «у живому».

Вид, який докладно досліджують, бо його легко утримувати й розводити в лабораторії, а результати можуть допомогти пояснити біологію інших організмів.

Один із повторів того самого вимірювання або експерименту, виконаний для перевірки надійності результатів. Як дієслово означає повторити експеримент або, про ДНК і віруси, зробити копії.