Англійські хімічні терміни з поясненнями українською

Найменша частинка хімічного елемента, що зберігає його хімічну ідентичність. Вона має крихітне ядро з протонів і нейтронів, навколо якого рухаються електрони.

Чиста речовина, що складається лише з одного виду атомів, усі з яких мають однакову кількість протонів. Хімічними реакціями її не можна розкласти на простіші речовини.

Таблиця, у якій усі відомі елементи розташовані за зростанням атомного номера: у рядках, що називаються періодами, і стовпцях, що називаються групами. Елементи однієї групи мають подібні властивості.

Крихітна частинка з негативним зарядом, що рухається навколо атомного ядра. Хімічні зв’язки й реакції здебільшого пов’язані з тим, як ці частинки спільно використовуються або передаються.

Атом або група атомів з електричним зарядом, який виник унаслідок приєднання чи втрати електронів. Позитивно заряджені йони — катіони, негативно заряджені — аніони.

Кількість протонів у ядрі атома. Вона визначає хімічний елемент: кожен атом Карбону має 6 протонів, а кожен атом Оксигену — 8.

Одна з двох або більше форм того самого елемента: атоми мають однакову кількість протонів, але різну кількість нейтронів, як-от Карбон-12 і Карбон-14.

Електрон на зовнішній оболонці атома. Ці зовнішні електрони беруть участь в утворенні зв’язків і значною мірою визначають реакційну здатність елемента.

Розподіл електронів атома за оболонками й орбіталями; наприклад, для натрію його записують як 1s² 2s² 2p⁶ 3s¹.

Ділянка простору навколо ядра, де з високою ймовірністю можна знайти електрон. Кожна орбіталь вміщує щонайбільше два електрони; основні типи позначають s, p, d і f.

Метал із центрального блока періодичної таблиці, зазвичай із груп 3–12, наприклад Ферум, Купрум, Нікель і Платина. Багато перехідних металів утворюють забарвлені сполуки й мають кілька ступенів окиснення.

Позитивно заряджений йон, що утворюється, коли атом або група атомів втрачає електрони. Приклади: Na⁺, Ca²⁺ і NH₄⁺.

Негативно заряджений йон, що утворюється, коли атом або група атомів приєднує електрони. Приклади: Cl⁻, OH⁻ і SO₄²⁻.

Речовина, утворена двома чи більше різними елементами, хімічно сполученими у сталому співвідношенні. Поширені приклади — вода (H₂O) і кухонна сіль (NaCl).

Група з двох або більше атомів, утримуваних разом ковалентними зв’язками. Це найменша частинка речовини, наприклад води чи кисню, яка зберігає її хімічні властивості.

Хімічний зв’язок, у якому два атоми спільно використовують одну або більше пар електронів. Зазвичай він утворюється між атомами неметалів, як у H₂, H₂O та CH₄.

Сильне притягання між позитивними й негативними йонами, що виникає, коли один атом, зазвичай метал, передає електрони іншому, зазвичай неметалу. Класичний приклад — натрій хлорид.

Міра того, наскільки сильно атом притягує до себе спільні електрони в хімічному зв’язку. Найбільше значення має Флуор — близько 4,0 за шкалою Полінга.

Досить сильне притягання між атомом Гідрогену, зв’язаним із N, O або F, та неподіленою парою на сусідньому атомі N, O або F. Воно пояснює, чому вода має таку високу температуру кипіння для своєї молекулярної маси.

Притягання між окремими молекулами, наприклад водневі зв’язки, диполь-дипольні взаємодії та лондонські дисперсійні сили. Вони значно слабші за зв’язки всередині молекул.

Так описують зв’язок або молекулу, у якій електрони розподілені нерівномірно, тому один кінець має частковий негативний, а інший — частковий позитивний заряд. Типовий приклад — вода.

Зображення молекули або йона, на якому показано атоми, зв’язки між ними у вигляді ліній і неподілені пари валентних електронів у вигляді крапок.

Процес, у якому речовини перетворюються на нові речовини з іншими властивостями: зв’язки між атомами розриваються й утворюються нові.

Стислий запис реакції за допомогою формул і символів: реагенти стоять ліворуч, посередині — стрілка, а праворуч — продукти.

Початкова речовина, яка витрачається або змінюється в хімічній реакції. У рівнянні реагенти записують ліворуч від стрілки.

Речовина, що утворюється в хімічній реакції. У рівнянні нові речовини записують праворуч від стрілки.

Хімічне рівняння з однаковою кількістю атомів кожного елемента з обох боків і однаковим сумарним зарядом, що відповідає закону збереження маси.

Нерозчинна тверда речовина, що утворюється під час змішування двох розчинів і відділяється від рідини. Як дієслово слово означає утворювати такий твердий осад.

Зміна, під час якої речовина втрачає електрони, а її ступінь окиснення зростає. Часто вона супроводжується приєднанням Оксигену або втратою Гідрогену.

Зміна, під час якої речовина приєднує електрони, а її ступінь окиснення знижується. Часто вона супроводжується відщепленням Оксигену або приєднанням Гідрогену.

Реакція, у якій електрони переходять від однієї речовини до іншої, тому одна речовина одночасно окиснюється, а інша відновлюється.

Одиниця SI для кількості речовини. Один моль містить приблизно 6,022 × 10²³ частинок, що дає змогу хімікам рахувати атоми й молекули за їхньою масою.

Маса одного моля речовини, зазвичай виражена в грамах на моль (г/моль). Для води вона становить близько 18,02 г/моль.

Обчислення кількостей реагентів і продуктів реакції за молярними співвідношеннями з урівняного рівняння.

Реагент, який витрачається першим. Він визначає максимальну кількість продукту, що може утворитися; інші реагенти залишаються в надлишку.

Фактично одержана кількість продукту, поділена на максимально можливу (теоретичну) кількість і помножена на 100. Показує ефективність реакції.

Кількість частинок в одному молі речовини — приблизно 6,022 × 10²³. Строго кажучи, стала Авогадро має одиницю обернений моль (моль⁻¹).

Найпростіше цілочисельне співвідношення атомів кожного елемента у сполуці. Формула глюкози — C₆H₁₂O₆, але найпростіше співвідношення записують як CH₂O.

Речовина, що у воді вивільняє йони Гідрогену (H⁺) або, у ширшому визначенні, віддає протони. Її водні розчини мають pH нижче 7 і забарвлюють синій лакмусовий папірець у червоний.

Речовина, що приймає протони (H⁺) або вивільняє у воді гідроксид-йони (OH⁻). Її розчини мають pH вище 7 і забарвлюють червоний лакмусовий папірець у синій.

Шкала, зазвичай від 0 до 14, що показує кислотність або лужність розчину. Нижче 7 розчин кислий, 7 — нейтральний за 25 °C, вище 7 — лужний; pH дорівнює −log[H⁺].

Реакція між кислотою й основою, унаслідок якої утворюються сіль і вода, а pH наближається до 7.

Йонна сполука з позитивних і негативних йонів, зазвичай утворена під час реакції кислоти з основою. Найвідоміша — натрій хлорид, але існують тисячі інших солей.

Розчин, що протистоїть зміні pH після додавання невеликих кількостей кислоти або основи. Зазвичай він містить слабку кислоту та її спряжену основу, наприклад оцтову кислоту й натрій ацетат.

Кислота, що майже повністю йонізується у воді, вивільняючи майже всі йони Гідрогену. Поширені приклади — хлоридна, нітратна й сульфатна кислоти.

Речовина, що змінює колір за певного pH або в кінці реакції й показує завершення титрування. Поширені приклади — фенолфталеїн і метиловий оранжевий.

Однорідна суміш, у якій одна речовина (розчинена речовина) повністю розчинена в іншій (розчиннику). Побутові приклади — солона вода й цукор, розчинений у чаї.

Речовина, зазвичай рідина, у якій розчиняється інша речовина з утворенням розчину. Найпоширеніший розчинник — вода; серед органічних широко використовують етанол, ацетон і гексан.

Речовина, що розчиняється в розчиннику й утворює розчин. У солоній воді цю роль виконує сіль, а вода є розчинником.

Кількість речовини в заданому об’ємі розчину або суміші, наприклад у молях на літр (моль/л), грамах на літр або частинах на мільйон (ppm).

Міра концентрації: кількість молів розчиненої речовини в одному літрі розчину. Одиниця — моль/л; позначення M читають як «молярний».

Розбавляти розчин — додавати більше розчинника, зазвичай води, щоб знизити його концентрацію. Як прикметник слово описує розчин із малою концентрацією.

Максимальна кількість речовини, що може розчинитися в певній кількості розчинника за заданої температури; часто її виражають у грамах на 100 г води.

Такий, що описує розчин, у якому розчинником є вода. У рівняннях стан позначають символом (aq), наприклад NaCl(aq).

Сполука, побудована переважно з атомів Карбону, зв’язаних із Гідрогеном, часто також із Оксигеном, Нітрогеном або іншими елементами. До органічних сполук належать палива, пластмаси, ліки та більшість молекул живих організмів.

Сполука, що містить лише Карбон і Гідроген. Приклади — метан, пропан, етилен і бензен; сира нафта переважно є їхньою сумішшю.

Певна група атомів у молекулі, наприклад –OH або –COOH, що надає їй характерних реакцій. Сполуки з однаковою групою реагують подібним чином.

Одна з двох або більше сполук з однаковою молекулярною формулою, але різним розташуванням атомів, через що властивості сполук відрізняються. Приклад — бутан та ізобутан.

Насичений вуглеводень, у якому між атомами Карбону є лише одинарні зв’язки; загальна формула — CₙH₂ₙ₊₂. Найпростіші алкани — метан, етан, пропан і бутан.

Дуже велика молекула з багатьох повторюваних ланок — мономерів, з’єднаних у довгі ланцюги. Приклади — пластмаси, білки, крохмаль і ДНК.

Вуглеводень, що має принаймні один подвійний зв’язок між атомами Карбону. Прості алкени мають загальну формулу CₙH₂ₙ; найменший — етен (етилен).

Органічна сполука з плоским кільцем делокалізованих електронів, наприклад бензеновим кільцем. Такі кільця мають незвично високу стабільність.

Органічна сполука, що утворюється під час реакції карбонової кислоти зі спиртом із виділенням води. Багато естерів мають фруктовий запах і застосовуються в ароматизаторах, парфумерії та розчинниках.

Речовина, що прискорює хімічну реакцію, сама не витрачаючись. Вона забезпечує інший шлях реакції з нижчою енергією активації.

Так описують реакцію або процес, що виділяє тепло в навколишнє середовище, через що температура підвищується. Зміна ентальпії ΔH від’ємна.

Так описують реакцію або процес, що поглинає тепло з навколишнього середовища, охолоджуючи його. Зміна ентальпії ΔH додатна.

Мінімальна енергія, потрібна частинкам реагентів для ефективного зіткнення й початку реакції. Каталізатори діють, знижуючи її.

Швидкість витрачання реагентів або утворення продуктів, зазвичай вимірювана як зміна концентрації за одиницю часу, наприклад у моль/л за секунду.

Стан оборотної реакції, у якому пряма й зворотна реакції відбуваються з однаковими швидкостями, тому кількості реагентів і продуктів залишаються сталими.

Тепловий вміст системи за сталого тиску. У хімії зазвичай вимірюють зміну ентальпії, ΔH, яка показує, скільки теплоти реакція виділяє або поглинає.

Правило, за яким система в рівновазі після зміни концентрації, тиску або температури зміщується в напрямку, що послаблює наслідок цієї зміни.

Число K, що пов’язує концентрації або парціальні тиски продуктів із такими самими величинами реагентів у стані рівноваги. Велике значення означає, що переважають продукти.

Проста циліндрична посудина зі скла або пластику, з пласким дном і невеликим носиком, призначена для змішування, нагрівання та зберігання рідин. Поділки об’єму лише приблизні.

Тонка скляна або пластикова трубка для відмірювання й перенесення точного об’єму рідини. Мірні піпетки відмірюють один фіксований об’єм; мікропіпетки працюють із мікролітрами.

Довга градуйована скляна трубка з краном унизу, призначена для поступового додавання рідини й точного вимірювання її об’єму, переважно під час титрування.

Колба грушоподібної форми з довгою вузькою шийкою та однією міткою. Після доведення рідини до цієї мітки колба містить точно заданий об’єм, тому її використовують для приготування стандартних розчинів.

Скляна колба з пласким дном, конічним корпусом і вузькою шийкою. Така форма дає змогу круговими рухами перемішувати рідину, не розливаючи її, тому це стандартна колба для титрування.

Високий вузький циліндр із поділками об’єму збоку, призначений для вимірювання рідин точніше, ніж хімічний стакан, але менш точно, ніж піпетка або бюретка.

Дуже чутливі електронні терези, зазвичай із дискретністю 0,1 мг, які розміщують усередині скляного вітрозахисного кожуха, щоб повітряні потоки не спотворювали покази.

Прилад, що швидко обертає зразки, завдяки чому важчі частинки або тверді речовини осідають на дно пробірки й відокремлюються від рідини.

Спосіб розділення або очищення рідин: суміш кип’ятять, пару охолоджують, конденсат збирають окремо. Метод ґрунтується на відмінностях температур кипіння.

Спосіб відокремлення твердої речовини від рідини пропусканням суміші крізь фільтрувальний папір або інший пористий матеріал, який пропускає рідину.

Спосіб очищення твердої речовини: її розчиняють у невеликій кількості гарячого розчинника й повільно охолоджують, щоб утворилися чисті кристали, а домішки залишилися в розчині.

Тривале кип’ятіння реакційної суміші з холодильником, установленим зверху: пара конденсується й стікає назад у колбу, тому розчинник не втрачається.

Вентильована шафа зі скляною рухомою стулкою, яка відводить випари від користувача. У ній працюють із леткими, токсичними або різко пахучими речовинами.

Стандартний документ постачальника з описом небезпек хімікату, правил безпечного поводження й зберігання, першої допомоги та утилізації. Зазвичай його скорочують як SDS.

Скорочення від personal protective equipment — предмети, які надягають для захисту від лабораторних небезпек, наприклад халат, захисні окуляри й рукавички.

Невеликий символ у ромбі з червоною облямівкою на етикетці хімікату, який попереджає про конкретну небезпеку, наприклад займистість, токсичність, корозійну дію чи шкоду довкіллю.

Про речовину, здатну під час контакту руйнувати або серйозно пошкоджувати шкіру, очі, метали чи інші матеріали. Типові приклади — концентровані кислоти та сильні основи.

Про речовину, яка легко спалахує й швидко горить. До цієї групи належать багато органічних розчинників, зокрема ацетон, діетиловий етер та етанол.

Непотрібні хімікати й забруднені ними матеріали, як-от використані розчинники, залишки реакцій і брудні рукавички, які потрібно збирати та безпечно утилізувати.

Аварійний випадок, коли хімікат випадково проливають або він витікає з контейнера. Як дієслово слово означає випадково випустити рідину чи порошок назовні.

Метод визначення невідомої концентрації розчину: до нього з бюретки додають розчин відомої концентрації, доки реакція між ними не завершиться повністю.

Вивчення поглинання або випромінювання світла й іншого випромінювання речовиною; метод використовують для ідентифікації речовин та вимірювання їхньої кількості. Поширені види — UV-Vis, ІЧ- та ЯМР-спектроскопія.

Розчин із точно відомою концентрацією. Його використовують для визначення концентрації інших розчинів під час титрування або побудови калібрувальних кривих.

Момент титрування, коли індикатор змінює колір або сигнал різко змінюється, указуючи, що реакція завершена й титрант слід більше не додавати.

Група методів розділення компонентів суміші, які рухаються з різною швидкістю крізь нерухому фазу, перенесені рідиною або газом, що називається рухомою фазою.

Метод аналізу, за якого молекули перетворюють на йони, розділяють їх за відношенням маси до заряду (m/z) і використовують результат для визначення молекулярної маси та структури.

NMR — скорочення від nuclear magnetic resonance («ядерний магнітний резонанс»): метод, у якому зразок поміщають у сильне магнітне поле й опромінюють радіохвилями, щоб з’ясувати розташування атомів Гідрогену або Карбону в молекулі.

Графік залежності сигналу приладу від відомих концентрацій кількох стандартів. За сигналом невідомого зразка на ньому визначають концентрацію цього зразка.