Англійські фармацевтичні терміни з українськими поясненнями

Тверда лікарська форма, зазвичай отримана пресуванням порошку діючої та допоміжних речовин у невеликий виріб, часто плоский або округлий, який переважно ковтають.

Тверда лікарська форма, у якій препарат міститься в невеликій оболонці, часто желатиновій, що розчиняється в шлунку або кишківнику.

Фізична форма, у якій виготовляють і застосовують ліки: таблетка, капсула, сироп, крем, ін’єкційний препарат, пластир або супозиторій.

Речовина в препараті, яка забезпечує терапевтичний ефект, на відміну від компонентів, що надають форму, смак або стабільність.

Рідка лікарська форма з дрібними нерозчиненими частинками препарату, розподіленими в рідині; перед кожною дозою її збовтують відповідно до інструкції.

Жирна м’яка лікарська форма з невеликою кількістю води або без неї, яку наносять на шкіру чи, у спеціальній очній формі, в око; зазвичай довше залишається на поверхні, ніж крем.

Невеликий пристрій, що доставляє відміряну дозу ліків у вигляді дрібнодисперсного аерозолю або порошку для вдихання в легені, переважно при астмі та ХОЗЛ.

Такий, що вивільняє препарат повільно або в певний час чи в певному місці, на відміну від звичайного негайного вивільнення після ковтання.

Будь-який компонент препарату, крім діючої речовини, наприклад наповнювач, зв’язувальна речовина, барвник, підсолоджувач або консервант, що забезпечує властивості й збереження продукту.

Такий, що має спеціальну оболонку, яка не розчиняється в кислому середовищі шлунка, а руйнується пізніше, у тонкій кишці.

Спосіб надходження лікарського засобу в організм: через рот, шкіру, ін’єкцію у вену чи м’яз або вдихання.

Такий, що приймається через рот і ковтається; препарат потрапляє до травної системи, де може всмоктуватися. Це найпоширеніший шлях застосування ліків.

Такий, що вводиться безпосередньо у вену у вигляді ін’єкції або повільної інфузії, завдяки чому препарат одразу потрапляє в кровообіг.

Введення препарату за допомогою голки та шприца або шприц-ручки у вену, м’яз чи підшкірну тканину; слово також може позначати сам ін’єкційний лікарський засіб.

Такий, що наноситься безпосередньо на певну ділянку, наприклад шкіру, очі або слизову носа, зазвичай для дії в цьому місці, а не в усьому організмі.

Такий, що вводиться ін’єкцією в жирову тканину безпосередньо під шкірою, звідки препарат зазвичай поступово всмоктується в кров.

Такий, що вводиться ін’єкцією в товщу м’яза, наприклад плеча, стегна або сідниці, звідки препарат всмоктується в кров.

Такий, що поміщається під язик і розчиняється, після чого препарат всмоктується через слизову оболонку рота безпосередньо в кровообіг.

Письмове або електронне призначення лікаря чи іншого уповноваженого фахівця, яке визначає, які ліки фармацевт має відпустити та як пацієнту їх застосовувати.

Кількість ліків, яку приймають або вводять за один раз: наприклад, одна таблетка, два вдихи з інгалятора чи 5 мілілітрів рідини.

Визначати потрібний пацієнту препарат або лікування й оформлювати офіційне призначення.

Визначення кількості ліків, частоти й тривалості приймання, наприклад дві таблетки тричі на день протягом п’яти днів.

Наступна видача препарату, дозволена тим самим рецептом, без потреби щоразу отримувати новий рецепт.

Вказівка приймати препарат лише за наявності симптому, на який він спрямований, наприклад болю або задишки, а не за фіксованим розкладом.

Більша початкова доза або кілька початкових доз, призначені для швидкого досягнення ефективної концентрації препарату в крові.

Два рази протягом дня, часто вранці й увечері приблизно з дванадцятигодинним інтервалом; точний час визначається конкретним призначенням.

Регулярна доза після початку лікування, яка підтримує стабільний ефективний рівень препарату в організмі протягом часу.

Вивчення того, як організм впливає на препарат: його всмоктування, розподілу, метаболізму й виведення та зміни концентрації в крові з часом.

Час, за який кількість препарату або його концентрація в крові зменшується до половини початкового рівня.

Надходження препарату з місця введення, наприклад кишківника або шкіри, до кровообігу.

Частка введеної дози, що досягає системного кровообігу в незміненому вигляді. Для внутрішньовенного введення за визначенням становить 100 відсотків.

Хімічні перетворення препарату в організмі, переважно в печінці, які часто утворюють менш активні речовини, придатніші до виведення.

Видалення лікарської речовини з організму шляхом метаболізму та екскреції, зокрема через нирки із сечею й через печінку з жовчю.

Стан за регулярного дозування, коли за однаковий інтервал кількість препарату, що надходить, дорівнює кількості виведеного, а концентрації коливаються в стабільному діапазоні.

Умовний об’єм плазми крові, який повністю очищується від препарату за одиницю часу, зазвичай у мілілітрах за хвилину або літрах за годину.

Перетворення проковтнутого препарату в стінці кишки й печінці до надходження в системний кровообіг, яке зменшує кількість незміненої речовини, що його досягає.

Кількість лікарської речовини в певному об’ємі плазми крові в конкретний момент, що характеризує її поведінку й допомагає оцінювати безпечність рівня.

Наука про дію лікарських речовин на живі організми, зокрема механізми та ефекти їхньої дії, а також всмоктування й виведення організмом.

Вивчення впливу препарату на організм: механізмів його ефектів, рецепторів або інших мішеней дії та залежності ефекту від дози.

Білок на поверхні або всередині клітини, з яким зв’язуються ліки чи природні речовини, наприклад гормони, впливаючи на роботу клітини.

Препарат, який зв’язується з рецептором і активує його, викликаючи ефект, подібний до дії природної речовини організму.

Препарат, який зв’язується з рецептором, не активуючи його, й блокує дію природних речовин або інших ліків.

Конкретний спосіб, у який препарат спричиняє ефект: наприклад, блокує фермент, активує рецептор або перешкоджає утворенню бактеріальної клітинної стінки.

Показник безпеки, який зіставляє дозу, що спричиняє шкоду, з дозою бажаного ефекту. Вузький індекс означає, що ці дози близькі.

Здатність препарату давати бажаний результат; у рецепторній фармакології — максимальний ефект, якого він може досягти при збільшенні дози.

Характеристика, що визначається дозою або концентрацією, потрібною для заданого ефекту: високопотужний препарат забезпечує його в малій дозі.

Зменшення відповіді на препарат після повторного застосування, через що для попереднього ефекту потрібна вища доза.

Проміжок між прийманням препарату й появою помітного ефекту.

Ефект лікарського засобу, який не є основною метою його застосування. Більшість побічних ефектів небажані, наприклад нудота, сонливість або головний біль.

Зміна дії препарату під впливом іншого препарату, їжі, напою або захворювання, що може послабити, посилити його дію чи підвищити шкідливість.

Стан або обставина, за яких певний препарат не слід застосовувати через надмірний ризик шкоди, наприклад конкретне захворювання, алергія чи вагітність для відповідного засобу.

Імунна відповідь на ліки або іншу речовину, яку організм помилково сприймає як небезпечну, з такими проявами, як висип, свербіж, набряк або утруднення дихання.

Шкідлива й ненавмисна реакція на препарат; у класичному визначенні — при звичайних дозах. Прояви варіюють від легкого висипу до тяжкого ураження печінки, нирок або крові.

Приймання або введення кількості препарату чи іншої речовини, що перевищує безпечну для організму, випадково або навмисно; може призвести до отруєння чи смерті.

Шкідлива дія препарату або хімічної речовини на організм, особливо при високих дозах чи концентраціях, або ступінь її отруйності.

Раптова тяжка, потенційно небезпечна для життя системна реакція гіперчутливості, яка може за лічені хвилини порушити дихання, кровообіг і спричинити шкірні прояви.

Застосування одним пацієнтом багатьох препаратів одночасно, часто визначене як п’ять або більше, що підвищує ризик взаємодій і побічних ефектів.

Стан адаптації до препарату, за якого раптове припинення може спричиняти симптоми відміни; розрізняють фізичну й психологічну залежність, які можуть поєднуватися.

Хімічна речовина, що змінює роботу організму й використовується для профілактики, діагностики або лікування захворювання. У побуті слово також може означати незаконну наркотичну речовину.

Препарат, що знищує бактерії або пригнічує їхній ріст і використовується для лікування чи профілактики бактеріальних інфекцій. На віруси антибіотики не діють.

Препарат, що полегшує біль без навмисного спричинення втрати свідомості: від парацетамолу до сильних опіоїдів, наприклад морфіну.

Скорочення від non-steroidal anti-inflammatory drug: препарат, наприклад ібупрофен, напроксен або диклофенак, що зменшує біль, гарячку й запалення.

Препарат для зниження підвищеного артеріального тиску, наприклад інгібітор АПФ, блокатор рецепторів ангіотензину, блокатор кальцієвих каналів або тіазидний діуретик.

Лікарський засіб, що сповільнює згортання крові й використовується для профілактики та лікування тромбів, зокрема при фібриляції передсердь, тромбозі глибоких вен і тромбоемболії легеневої артерії.

Препарат, який блокує дію гістаміну й застосовується переважно для полегшення алергічних симптомів: чхання, нежитю, свербежу очей і кропив’янки.

Речовина, що діє на опіоїдні рецептори; у знеболюванні — препарат, як морфін, оксикодон, фентаніл, кодеїн або трамадол, із дією, зокрема, у головному й спинному мозку.

Препарат, що знижує холестерин ЛПНЩ шляхом блокування печінкового ферменту синтезу холестерину та використовується для зменшення ризику інфарктів й інсультів.

Препарат для лікування депресії та деяких інших станів, наприклад тривожних розладів і певних видів тривалого болю.

Препарат, подібний до гормонів кори надниркових залоз; глюкокортикоїдні засоби цього класу зменшують запалення й пригнічують імунну активність, зокрема при астмі, екземі та артриті.

Препарат, який збільшує виведення нирками солі й води та застосовується при підвищеному тиску, серцевій недостатності й накопиченні рідини — набряках.

Препарат, що блокує вплив адреналіну на бета-рецептори; багато засобів цього класу уповільнюють серцевий ритм і застосовуються при стенокардії, серцевій недостатності, аритміях та гіпертензії.

Препарат, що значно зменшує утворення шлункової кислоти й застосовується при печії, рефлюксі, виразках та для захисту шлунка від дії певних інших ліків.

Фахівець охорони здоров’я з підготовкою щодо лікарських засобів, який перевіряє рецепти, відпускає ліки, консультує щодо безпечного застосування та співпрацює з лікарями в лікуванні пацієнтів.

Готувати й видавати пацієнту лікарський засіб за рецептом, зазвичай після перевірки призначення, маркування та пояснення способу застосування.

Розмова, під час якої фармацевт пояснює пацієнту спосіб застосування ліків, очікувані ефекти та побічні реакції або застереження, на які слід звертати увагу.

Дата на пакованні, після якої виробник більше не гарантує належну ефективність і безпеку препарату за передбачених умов зберігання.

Етикетка, яку аптека наклеює на відпущені ліки з ім’ям пацієнта, назвою та дозуванням препарату, вказівками щодо застосування, датою й даними аптеки.

Ступінь, у якому пацієнт застосовує ліки відповідно до домовленості з фахівцем: у потрібній дозі, у належний час і протягом узгодженої тривалості.

Вказівка приймати препарат під час або одразу після їди, часто для зменшення подразнення шлунка чи поліпшення всмоктування.

Друкований листок у пакованні, який зрозуміло пояснює призначення препарату, спосіб застосування, можливі побічні ефекти й умови зберігання.

Виготовлення фармацевтом препарату для конкретного пацієнта, наприклад рідкої форми для дитини, яка не ковтає таблетки, коли немає відповідного зареєстрованого продукту.

Система підтримання температурочутливих ліків, наприклад вакцин та інсуліну, у визначеному для продукту діапазоні, часто 2–8 °C, від виробництва до пацієнта.

Структурована перевірка всіх ліків пацієнта, зазвичай разом із ним, щоб визначити, чи кожен засіб досі потрібний, ефективний, безпечний і правильно застосовується.

Дослідження за участю людей, яке перевіряє безпеку й ефективність нового препарату або лікування, часто порівнюючи його з плацебо чи наявним лікуванням.

Імітація лікування, що виглядає як досліджуваний препарат, але не містить його діючої речовини; використовується для порівняння в клінічних випробуваннях.

Такий дизайн дослідження, за якого ані учасники, ані визначені протоколом дослідники не знають, хто отримує досліджуване лікування, а хто — плацебо або препарат порівняння.

Добровільна згода людини на дослідження або лікування після зрозумілого пояснення мети, ризиків, користі й альтернатив.

Дослідження, у якому учасників випадково розподіляють у групи досліджуваного лікування та плацебо або стандартного лікування для коректного порівняння результатів.

Визначений результат, який вимірюють у клінічному дослідженні для оцінювання лікування, наприклад виживаність, кількість інфарктів або зміна тиску.

Такий, що стосується етапу розроблення до випробувань на людях, коли активність і безпеку сполуки досліджують у лабораторії та на тваринах.

Такий, що продається без рецепта в аптеці, а для окремих препаратів і залежно від місцевих правил — також у звичайних магазинах чи супермаркетах.

Препарат із тією самою діючою речовиною, дозуванням і лікарською формою та відповідним терапевтичним ефектом, що й оригінальний препарат; зазвичай виходить на ринок після закінчення його патентного захисту.

Назва, яку компанія дає своєму продукту й зазвичай пише з великої літери, на відміну від загальноприйнятої назви діючої речовини.

Препарат із ризиком зловживання або залежності, наприклад морфін чи деякі снодійні, призначення, зберігання й облік якого спеціально регулюються законом.

Наука й діяльність із виявлення, оцінювання, розуміння та запобігання побічним ефектам і іншим проблемам безпеки ліків, особливо після виходу на ринок.

Офіційний дозвіл регулятора, який дозволяє компанії продавати препарат для визначених показань, доз і груп пацієнтів.

Відсутність клінічно значущої різниці у швидкості й ступені надходження тієї самої лікарської речовини з двох продуктів у кров за порівнянних умов, що дає підстави очікувати відповідної дії.

Good manufacturing practice: правила й системи якості, що забезпечують послідовне виготовлення та контроль ліків відповідно до належних стандартів якості.

Помилка в призначенні, відпуску, приготуванні, введенні або моніторингу ліків, якої можна було уникнути, незалежно від того, чи завдала вона шкоди пацієнту.

Офіційний перелік препаратів, схвалених лікарнею, системою охорони здоров’я або страховиком для застосування, часто з рекомендаціями щодо призначення.