Англійська лексика для розробників програмного забезпечення

Особа чи група, відповідальна за кібернапад або загрозу: злочинне угруповання, група під державною підтримкою, хактивісти чи зловмисний працівник.

Підроблення особи чи джерела — відправника листа, номера телефону, сайту або IP-адреси, — щоб повідомлення чи з’єднання здавалося надійним.

Сукупність комп’ютерів, телефонів та інших пристроїв, з’єднаних кабелями або радіоканалом для обміну даними й спільного використання ресурсів.

Пристрій, що з’єднує різні мережі й для кожного пакета визначає шлях до адресата, зазвичай на основі IP-адрес.

Пристрій із багатьма портами, що з’єднує комп’ютери, телефони й інше обладнання в локальній мережі та пересилає кадр лише до порту адресата.

Унікальна числова позначка пристрою в IP-мережі, завдяки якій до нього можна надсилати дані, наприклад 192.168.1.20 у IPv4.

Максимальний обсяг даних, який з’єднання може передати за певний час, зазвичай у мегабітах або гігабітах за секунду (Mbps, Gbps).

Набір узгоджених правил форматування, надсилання, отримання й перевірки даних, завдяки яким пристрої різних виробників взаємодіють.

Скорочено від local area network: мережа пристроїв на обмеженій території, наприклад удома, на поверсі офісу чи в одній будівлі.

Скорочено від wide area network: мережа, що з’єднує віддалені локації в різних містах чи країнах, зазвичай через канали оператора або інтернет.

Поширена назва бездротових локальних мереж на основі стандартів IEEE 802.11, що з’єднують пристрої радіоканалом переважно в діапазонах 2,4, 5 і 6 ГГц.

Скорочено від Dynamic Host Configuration Protocol: протокол, що автоматично надає пристрою IP-адресу, маску підмережі, шлюз і DNS-сервери під час під’єднання.

Адреса маршрутизатора, куди пристрій надсилає трафік за межі власної підмережі; без неї він спілкується лише з локальною мережею.

Невелика одиниця даних, що передається мережею; складається із заголовка з адресною та керувальною інформацією і корисного навантаження з частиною вмісту.

Фізичне гніздо для мережевого кабелю або число від 0 до 65535, що позначає службу на вузлі, наприклад 443 для HTTPS.

Сімейство протоколів, на якому побудовано інтернет і майже всі сучасні мережі; назване на честь TCP та IP.

Стандартна технологія дротових локальних мереж (IEEE 802.3), що визначає передавання кадрів мідними чи оптичними кабелями зі швидкістю від 10 Mbps до сотень Gbps.

Підготувати пристрій або службу, задавши потрібні параметри — адреси, паролі, VLAN і маршрути, — щоб вони працювали відповідно до вимог мережі.

Апаратна адреса мережевого адаптера, зазвичай задана виробником, що ідентифікує пристрій у локальній мережі; має 48 бітів і записується шістьма парами шістнадцяткових цифр.

Вибір шляху, яким трафік переходить між мережами; маршрутизатори використовують маршрути, введені вручну або отримані від інших маршрутизаторів.

Список у маршрутизаторі чи вузлі з відомими мережами та напрямком передавання пакетів до кожної з них — наступним маршрутизатором або вихідним інтерфейсом.

Логічна окрема мережа, створена на комутаторі, що дає змогу розділити під’єднані до того самого обладнання пристрої — наприклад, комп’ютери працівників, гостей і камери.

Пристрій, зазвичай закріплений на стелі чи стіні, що передає й приймає Wi-Fi-сигнал і під’єднує бездротові пристрої до дротової мережі.

Ситуація, коли частина надісланих мережею пакетів не доходить до адресата; її вимірюють відсотком, а наслідки — повільні завантаження, рваний звук і зависання відео.

Довідкова модель із сімома рівнями мережевої взаємодії — від фізичного кабелю (рівень 1) до застосунку (рівень 7), що допомагає чітко описувати технології й несправності.

Transmission Control Protocol — протокол, що встановлює з’єднання й гарантує повне надходження даних у правильному порядку, повторно надсилаючи втрачене.

User Datagram Protocol — простий швидкий протокол, що надсилає дані без встановлення з’єднання й не перевіряє доставку; його використовують для голосу, відео, DNS та ігор.

Четверта версія інтернет-протоколу з 32-бітними адресами у вигляді чотирьох чисел від 0 до 255, розділених крапками, наприклад 192.168.10.5; підтримує близько 4,3 мільярда адрес.

Шоста версія інтернет-протоколу з 128-бітними адресами у вигляді груп шістнадцяткових цифр через двокрапки, наприклад 2001:db8::1; адресного простору майже необмежено.

Число на кшталт 255.255.255.0, що визначає частини IPv4-адреси для мережі й пристрою; також записується префіксом, наприклад /24.

Network address translation — спосіб, у який маршрутизатор чи брандмауер переписує адреси пакетів, зазвичай дозволяючи багатьом пристроям із приватними адресами спільно використовувати одну публічну IP.

IP-адреса, задана вручну або зарезервована за пристроєм, тому вона не змінюється, на відміну від динамічної адреси DHCP.

Схема мережі — розташування й з’єднання пристроїв і каналів, наприклад у формі зірки, кільця чи сітки.

Будь-який пристрій у мережі з IP-адресою, що надсилає чи отримує дані: комп’ютер, сервер, телефон або принтер.

Service set identifier — назва Wi-Fi-мережі довжиною до 32 символів, яку пристрої бачать у переліку доступних мереж.

Діагностичний інструмент, що показує маршрутизатори на шляху пакета до адресата й затримку на кожному, допомагаючи знайти місце сповільнення чи обриву.

Коливання затримки пакетів у мережі; через нерівномірне надходження голосові й відеодзвінки звучать уривчасто або механічно.

Quality of service — набір методів, що надають важливому трафіку, як-от голосу й відео, пріоритет над менш терміновим, коли канал перевантажений.

Border Gateway Protocol — протокол маршрутизації, за допомогою якого мережі в інтернеті обмінюються маршрутами, щоб трафік проходив між операторами й компаніями.

Open Shortest Path First — протокол маршрутизації всередині організації: маршрутизатори обмінюються даними про з’єднання, а кожен сам обчислює найкращий шлях.

Маршрут, який інженер вручну додає до маршрутизатора, вказуючи напрямок трафіку до певної мережі замість отримання його через протокол маршрутизації.

Порт комутатора, що передає трафік кількох VLAN одним каналом і додає до кожного кадру позначку, за якою інший бік визначає VLAN.

Протокол, що запобігає петлям між комутаторами, блокуючи зайві шляхи, і відкриває заблокований шлях, якщо активний канал відмовляє.

Погоджений час, зазвичай уночі чи на вихідних, коли інженери можуть проводити зміни з можливим перериванням служби, наприклад оновлення ПЗ чи заміну обладнання.

Користування мобільною мережею іншого оператора, зазвичай за кордоном; у Wi-Fi — перехід між точками доступу без розриву з’єднання.

Запис пакетів, що проходять через мережевий інтерфейс, у файл для точного аналізу надісланих і отриманих даних.

Simple Network Management Protocol — протокол, через який системи моніторингу збирають із мережевого обладнання дані про трафік, помилки й температуру, а пристрої надсилають сповіщення.

Постійна перевірка стану й продуктивності мережевих пристроїв і каналів — доступності, трафіку, помилок і затримки — зі сповіщенням про проблеми.

Ситуація, коли трафіку більше, ніж канал чи пристрій здатен обробити, через що пакети стають у чергу або губляться і все сповільнюється.

Час, потрібний пакету, щоб дістатися від джерела до адресата й отримати відповідь назад; вимірюється зазвичай у мілісекундах і показується командою ping.

Access control list — упорядкований набір правил маршрутизатора, комутатора чи брандмауера, що дозволяє або забороняє трафік за джерелом, адресатом, протоколом і портом.

Правило NAT, яке спрямовує трафік із публічної IP-адреси й порту на визначений пристрій та порт приватної мережі, роблячи внутрішню службу доступною ззовні.

Окремий сегмент мережі між інтернетом і внутрішньою мережею, де розміщують загальнодоступні сервери, наприклад веб- чи поштові.

Multiprotocol Label Switching — метод пересилання трафіку в мережах операторів за короткими мітками замість повного пошуку за IP-адресою; компаніям його широко пропонують як приватну послугу WAN.

Software-defined wide area network — підхід до централізованого програмного керування каналами WAN, що спрямовує кожен застосунок найкращим доступним шляхом: інтернетом, 4G чи MPLS.

Один крок пакета від одного маршрутизатора до наступного; кількість переходів показує, скільки маршрутизаторів він проходить до адресата.

Address Resolution Protocol — протокол, яким пристрій у локальній мережі знаходить MAC-адресу, що відповідає відомій IPv4-адресі.

Internet Control Message Protocol — протокол повідомлень про помилки та стан мережі, наприклад destination unreachable; на ньому працюють ping і traceroute.

Повідомлення, надіслане всім пристроям локального сегмента одночасно, а не одній адресі; маршрутизатори не передають широкомовлення в інші мережі.

Classless Inter-Domain Routing — спосіб запису IP-мережі адресою та довжиною префікса, наприклад 192.168.0.0/22, що замінив фіксовані класи адрес.

IP-адреса з діапазонів для внутрішніх мереж, як-от 10.0.0.0/8, 172.16.0.0/12 і 192.168.0.0/16; її не маршрутизують у публічному інтернеті.

Network operations centre — команда й приміщення, часто з цілодобовим чергуванням, що моніторить мережу, реагує на сигнали й координує усунення несправностей та збоїв.

Про гру чи режим, у якому кілька людей грають разом або змагаються онлайн чи на одному пристрої; як іменник означає багатокористувацьку частину гри.

Комп’ютер, зазвичай у датацентрі, який запускає лише ігровий сервер і спільний ігровий світ; гравці під’єднуються до нього, а не до хоста-гравця.

Мережевий код онлайн-гри, що передає дані між гравцями й серверами та синхронізує перебіг матчу попри затримки.

Система, що об’єднує онлайн-гравців у матчі або підбирає суперників з огляду на навички, регіон і якість з’єднання.

Помітна затримка між дією гравця та реакцією гри, зазвичай через повільне чи нестабільне мережеве з’єднання; через неї гра смикається.

Кількість оновлень ігрового стану сервером за секунду, які надсилаються гравцям; вимірюється в герцах. Вища частота робить мережеву гру точнішою.

Віртуальний зал очікування, де гравці збираються перед онлайн-матчем, формують команди, вибирають персонажів чи налаштування та чекають на інших.

Техніка мережевого коду, за якої пристрій гравця одразу показує результат його дії, ще до підтвердження сервером, а потім коригує його, якщо сервер не погоджується.

Сервер, який остаточно визначає події в онлайн-грі: гравці надсилають введення, а сервер обчислює справжній результат, ускладнюючи шахрайство.

Інфраструктурний шар, що керує взаємодією між сервісами й часто додає маршрутизацію, безпеку та моніторинг.

Компонент між клієнтами й сервісами, який маршрутизує запити та може керувати безпекою, обмеженнями, журналюванням або перетворенням протоколів.

Початковий обмін даними в TLS, під час якого узгоджують параметри захисту й ключі сеансу; зазвичай автентифікують сервер, а іноді й клієнта.

Непередбачуване значення в запиті, яке перевіряє сервер, щоб допомогти відхиляти підроблені міжсайтові запити.

Сервер або програмний шар, який приймає запит і пересилає його іншій службі, часто для маршрутизації, фільтрації чи захисту.

Процес звернення до системи доменних імен (DNS), щоб перетворити доменне ім’я на IP-адресу чи інший пов’язаний запис.

Вибір представлення ресурсу, наприклад його формату чи мови, на основі інформації, якою обмінюються клієнт і сервер.

Стратегія повторних спроб, за якої після кожної невдачі інтервал очікування збільшують у певну кількість разів, зазвичай до встановленої межі.

Окрема черга для повідомлень, які не вдалося обробити звичайним способом і які можна пізніше перевірити, виправити або повторити.

Ідентифікатор, який передають між пов’язаними операціями чи повідомленнями, щоб під час розслідування можна було зіставити їхні записи.

Атака, під час якої повторно надсилають раніше дійсне повідомлення, щоб система прийняла дію, яка вже не дозволена або не відповідає наміру користувача.

Значення, яке за призначеним протоколом або криптографічним контекстом має використовуватися лише один раз.

Обмеження сертифікатів або відкритих ключів сервера, які клієнт приймає, понад звичайні перевірки довіри до сертифіката.

TLS-з’єднання, у якому і клієнт, і сервер підтверджують свою особу сертифікатами.

Розмістити нову версію програми на серверах або пристроях, щоб вона там запрацювала — наприклад у тестовому середовищі чи для реальних користувачів.

Версія продукту, яку надають користувачам, або дія з її оприлюднення; також дієслово «випустити нову версію».

Робоче середовище, у якому програмою користуються реальні люди, на відміну від середовищ розробки чи тестування.

Процес перетворення вихідного коду на програму чи пакет, придатні до запуску, або результат цього процесу; також дієслово «зібрати проєкт».

Випустити продукт чи функцію, щоб ними могли користуватися реальні користувачі; слово походить від ідеї відправлення товару клієнтові.

Письмові матеріали про роботу, використання, налаштування чи зміну програми, наприклад посібники, довідник API та файли README.

Скорочення від continuous integration and continuous delivery (або deployment): автоматичне збирання й тестування кожної зміни з подальшим швидким і безпечним випуском.

Невідкладне виправлення серйозної проблеми в production, яке випускають швидко, поза звичайним графіком релізів.

Повернути систему до попередньої справної версії після того, як випуск чи зміна спричинили проблеми.

Середовище, налаштоване якомога ближче до production, де команда востаннє перевіряє випуск перед наданням його реальним користувачам.

Старий код, який досі використовують і який часто написали люди, що вже пішли, з мізерною документацією чи тестами, тому його ризиковано змінювати.

Офіційно позначити функцію чи API як застарілі й нерекомендовані, зазвичай попередивши, що їх вилучать у майбутній версії.

Короткий документ, що публікують разом із новою версією програмного забезпечення та в якому перелічують нові функції, виправлення, відомі проблеми й інші важливі для користувачів зміни.

Невелике оновлення програмного забезпечення, яке виправляє помилки або проблеми безпеки, не додаючи великих функцій. Також дієслово: patch a system — виправити систему патчем.

Перейти на новішу, зазвичай кращу версію програмного забезпечення, бібліотеки чи інструмента, наприклад із Python 3.10 на Python 3.12.