Англійська лексика для розробників програмного забезпечення

Іменований блок коду, що виконує одну роботу. Він може приймати вхідні значення й часто повертає результат викликачеві — коду, який його викликав.

Назва в програмі, що зберігає значення — наприклад число, текст чи список, — аби код міг використати або змінити його пізніше.

Увесь вихідний код проєкту чи продукту як єдине ціле, включно зі структурою, стилем та історією.

Набір готового коду, який можуть використовувати інші програми, щоб розробникам не доводилося самостійно писати типові речі на кшталт роботи з датами чи HTTP-запитами.

Запустити функцію, метод або API з іншої частини коду; як іменник call означає такий запит, наприклад виклик API.

Частина коду, що повторює ті самі кроки кілька разів — наприклад для кожного елемента списку або доки умова не стане хибною.

В об’єктноорієнтованому програмуванні шаблон, що визначає дані й поведінку типу об’єктів, наприклад User або Invoice.

Іменований вхідний елемент, який функція чи метод приймає і який указано в його визначенні; фактичне передане під час виклику значення називають аргументом.

Скорочення від integrated development environment: застосунок для написання коду, що поєднує редактор, налагоджувач, пошук та інші інструменти.

Перетворити написаний людьми вихідний код на код, який може виконувати комп’ютер, за допомогою програми-компілятора.

Фрагмент тексту в програмі — наприклад, ім’я, повідомлення чи пароль, — збережений як послідовність символів і зазвичай узятий у лапки.

Тип даних лише з двома можливими значеннями — true або false; його використовують для рішень на кшталт того, чи користувач увійшов у систему.

Одиниця програми, що об’єднує пов’язані дані та функції для роботи з ними; наприклад, об’єкт користувача з ім’ям, електронною адресою та методом входу.

Функція, що належить класу або об’єкту й зазвичай працює з даними цього об’єкта, наприклад user.save() або list.sort().

Фактичне значення, яке передають функції під час виклику. У add(2, 3) числа 2 і 3 є аргументами.

Завершити функцію й передати значення назад у код, який її викликав; наприклад, перевірка пароля повертає true або false.

Фрагмент коду, який виконується лише за істинності умови; часто за ним іде частина else, що виконується, коли умова хибна.

Правила запису коду мовою програмування — наприклад, розташування дужок, ком і ключових слів, — завдяки яким комп’ютер може його прочитати.

Примітка в коді, яку комп’ютер ігнорує й пишуть, щоб пояснити іншим розробникам причину певного рішення. Зауваження під час перевірки коду теж називають comments.

Інструкції, які програмісти пишуть мовою програмування та можуть читати люди, перш ніж їх перетворять на програму, що запускається на комп’ютері.

Характеристика програмного забезпечення, вихідний код якого відкритий: будь-хто може читати, використовувати, змінювати й поширювати його на умовах ліцензії.

Перетворити план, проєкт або ідею функції на робочий код. В об’єктно-орієнтованому програмуванні також означає надати методи, яких вимагає інтерфейс.

У програмуванні — перелік методів, які клас зобов’язується надати, без опису їхньої реалізації. У ширшому значенні — точка взаємодії двох систем або користувача із системою.

Стиль програмування, що організовує код у вигляді об’єктів, які поєднують дані й поведінку; спирається на класи, успадкування та інкапсуляцію.

Час, коли програма фактично працює, на відміну від написання чи компіляції коду. Також програмне середовище, яке запускає код, наприклад Node.js.

Інструмент, який завантажує, встановлює, оновлює й видаляє бібліотеки, від яких залежить проєкт, наприклад npm для JavaScript або pip для Python.

Зв’язок, за якого клас отримує поведінку або структуру іншого класу й може доповнювати чи змінювати окремі частини.

Здатність використовувати різні реалізації через спільний інтерфейс, коли кожна реалізація надає власну поведінку.

Приховування внутрішнього стану об’єкта за контрольованим інтерфейсом, щоб інший код не залежав від способу його зберігання.

Спеціальна операція, яка виконується під час створення об’єкта, щоб задати початковий стан і необхідні залежності.

Спеціальна операція, пов’язана із завершенням життєвого циклу об’єкта; зазвичай вона звільняє ресурси, якими об’єкт володіє.

Функція разом із доступом до змінних із зовнішнього лексичного оточення, навіть якщо її викликають в іншому місці.

Функція, передана іншому коду, щоб той міг викликати її за потреби.

Іменоване значення або прив’язка, яку за правилами мови програмування не можна перепризначити після ініціалізації.

Числовий тип даних для цілих чисел без дробової частини; допустимий діапазон залежить від способу подання.

Число, збережене у форматі скінченної точності з мантисою та порядком, що дає змогу представляти широкий діапазон величин.

Тип або оголошений набір іменованих варіантів, що представляє обмежену множину можливих значень.

Значення, що посилається на ділянку пам’яті й дає змогу коду звертатися до розташованого там об’єкта або даних.

Спосіб звертатися до наявного значення або об’єкта, не обов’язково створюючи його незалежну копію.

Про значення або об’єкт, стан якого не можна змінити після створення.

Про значення або об’єкт, стан якого можна змінити після створення.

Послідовність виконання в межах процесу, яка може працювати паралельно з іншими послідовностями й використовувати спільні ресурси процесу.

Механізм синхронізації, який одночасно допускає до захищеної ділянки лише один узгоджений контекст виконання.

Ситуація, у якій результат програми залежить від часу або порядку операцій, що можуть виконуватися паралельно.

Автоматичне звільнення пам’яті, зайнятої об’єктами, які середовище виконання вважає недосяжними або більше не потрібними.

Перетворення структурованих даних або стану об’єкта у формат, який можна зберегти чи передати, а згодом прочитати.

Зчитування збереженого або переданого представлення та відновлення описаних у ньому структур даних чи значень.

Структура, що відстежує активні виклики функцій; зазвичай останній виклик міститься на вершині.

Підпрограма на кшталт функції, яка може призупинитися й відновити роботу пізніше, забезпечуючи кооперативну багатозадачність або зручніший асинхронний код.

Блок пам’яті, створений для виклику функції; він містить локальні дані, параметри й інформацію для повернення під час виконання.

Стан програми, який можна змінити після створення, наприклад змінні чи об’єкти, значення яких оновлюється з часом.

Механізм середовища виконання, який очікує на події та планує завдання чи зворотні виклики, щоб обробляти багато операцій без блокування програми.

Правило, за яким назви розв’язуються за структурою навколишнього коду, а не за послідовністю викликів функцій.

Ситуація, коли ім’я, оголошене у внутрішній області видимості, приховує однойменну змінну із зовнішньої області.

Обчислення лише тієї частини виразу, якої достатньо для визначення результату, із пропуском операнда, якщо це можливо.

Визначення типу значення або виразу з коду без потреби явно записувати цей тип.

Автоматичне перетворення одного типу даних на інший під час обчислення виразу або виконання операції.

Вибір гілки коду за структурою або вмістом значення, часто з одночасним наданням імен його складникам.

Функція, яка повертає той самий результат для тих самих аргументів і не має спостережуваних ефектів поза своїм обчисленням.

Функція, яка приймає іншу функцію як аргумент або повертає функцію як результат.

Виклик функції в останній позиції іншої функції, результат якого стає результатом викликача без подальших обчислень.

Механізм синхронізації з лічильником, який визначає, скільки завдань можуть одночасно використовувати ресурс або продовжувати роботу.

Керована група повторно використовуваних потоків, які виконують завдання, надіслані програмою.

Поведінка програми, вимог до якої специфікація мови не встановлює; зазвичай вона виникає через порушення правил мови.

Чіткий покроковий спосіб розв’язати проблему чи виконати завдання, наприклад відсортувати список або знайти найкоротший маршрут між двома точками.

Спосіб упорядкувати дані в пам’яті — наприклад масив, список, дерево чи хеш-мапу, — щоб певні операції були швидкими й простими.

Упорядкована послідовність елементів, збережених один за одним, до кожного з яких звертаються за його позиційним номером — індексом.

Послідовно пройти елементи колекції один за одним або, ширше, повторювати процес і щоразу поліпшувати результат.

Структура даних, що зберігає пари ключ-значення й дуже швидко знаходить значення за ключем, зазвичай за сталий час.

Техніка, за якої функція розв’язує задачу, викликаючи саму себе для меншої частини тієї самої задачі, доки не досягне простого випадку.

Спосіб описати, як зростають час виконання чи обсяг пам’яті алгоритму зі збільшенням вхідних даних, наприклад O(1), O(n) чи O(n²).

Те, як зростає кількість кроків алгоритму зі збільшенням обсягу вхідних даних; зазвичай записують у нотації Big O.

Номер позиції елемента в масиві або списку. У більшості мов відлік починається з нуля, тому індекс першого елемента — 0.

Розташувати елементи в заданому порядку, наприклад числа від найменшого до найбільшого або імена за абеткою. Для цього існує багато ефективних алгоритмів.

Структура даних, у якій останній доданий елемент вилучають першим (LIFO), як тарілку з купи: елементи кладуть зверху й забирають також зверху.

Структура даних, у якій першим вилучають той елемент, який додали першим (FIFO), як людей у черзі. Також система, що утримує завдання або повідомлення до обробки.

Структура даних із вузлів, кожен із яких містить значення й покажчик на наступний вузол, тому елементи з’єднані ланцюжком, а не зберігаються поруч.

Структура даних із коренем угорі та гілками дочірніх вузлів під ним; підходить для ієрархічних даних, як-от папок, меню чи HTML-сторінки.

Швидкий спосіб знайти значення у відсортованому списку: перевірити середній елемент і щоразу відкинути ту половину, де шуканого значення бути не може.

Простий підхід, який перевіряє всі можливі варіанти, доки не знайде відповідь. Його легко написати, але на великих вхідних даних він часто надто повільний.

Обсяг додаткової пам’яті, потрібної алгоритму зі зростанням вхідних даних; зазвичай його записують нотацією Big O, наприклад O(1) чи O(n).

Упорядкована група значень, що розглядається як одне значення; елементи часто можуть мати різні типи й фіксовані позиції.

Колекція унікальних значень із підтримкою операцій на кшталт перевірки належності, об’єднання та перетину.

Деревоподібна структура даних із правилом упорядкування батьківських і дочірніх вузлів, що дає змогу швидко отримувати найменший або найбільший елемент.

Об’єкт або протокол, що послідовно надає елементи й відстежує поточне місце в послідовності.

Упорядкування орієнтованого ациклічного графа, за якого кожна залежність розміщується перед елементом, що від неї залежить.

Структура даних типу дерева, висота якого підтримується приблизно рівномірною, щоб пошук, вставлення й видалення залишалися ефективними.

Спосіб оптимізації, за якого результати дорогих викликів функції зберігають і повторно використовують для тих самих вхідних даних.

Спосіб обходу графа чи дерева, за якого спершу відвідують найближчі вузли, переходячи рівень за рівнем, перш ніж заглибитися далі.

Спосіб обходу графа чи дерева, за якого один шлях проходять якомога глибше, а потім повертаються назад і досліджують інші.

Метод розв’язання задач, що розбиває їх на підзадачі, які перекриваються, і зберігає результати, щоб не виконувати роботу повторно.

Матричне подання графа, у якому кожна клітинка показує, чи з’єднані два вузли, а іноді й наскільки сильний цей зв’язок.

Алгоритм, який на кожному кроці обирає найкращий безпосередній варіант, сподіваючись отримати добрий загальний результат.

Структура даних у формі дерева, що зберігає зведені значення для інтервалів масиву й підтримує ефективні запити та оновлення діапазонів.

Деревоподібна структура, що зберігає всі суфікси рядка й дає змогу швидко шукати підрядки та повторювані шаблони.

Структура даних у формі дерева, у кожного вузла якої не більше двох дочірніх вузлів, зазвичай лівого й правого.

Структура даних, що зберігає початкові позиції всіх суфіксів рядка у відсортованому порядку для швидкого пошуку тексту.

Спосіб подання графа, за якого для кожного вузла зберігають список безпосередньо з’єднаних із ним вузлів.

Колекція, з якої елементи вилучаються за пріоритетом, а не просто в порядку надходження.

Дерево для зберігання послідовностей, у якому спільні префікси представлені спільними шляхами від кореня.