Англійські терміни астрономії й космонавтики українською

Велике кулясте небесне тіло, що обертається навколо зорі, світить відбитим світлом і має достатню масу, щоб очистити свою орбіту від інших великих тіл.

Зоря в центрі Сонячної системи. Її тяжіння утримує планети на орбітах, а її світло й тепло роблять можливим життя на Землі.

Природне небесне тіло, що обертається навколо планети або карликової планети. У сполуці the Moon назва стосується єдиного природного супутника Землі.

Сонце та все, що обертається навколо нього: вісім планет і їхні супутники, карликові планети, астероїди, комети, пил і газ.

Невелике крижане тіло, що обертається навколо Сонця. Наближаючись до Сонця, його лід переходить у газ і утворює світну хмару, а часто й довгі хвости.

Невелике кам’янисте або металеве тіло, що обертається навколо Сонця. Більшість астероїдів міститься в поясі між Марсом і Юпітером.

Яскрава смуга світла, видима, коли невеликий уламок каменю чи пилу з космосу згорає в атмосфері Землі. Сам уламок називається метеороїдом.

Планета, що обертається навколо зорі, відмінної від Сонця. Першу таку планету біля зорі, подібної до Сонця, виявили 1995 року; нині відомі тисячі екзопланет.

Кулясте тіло, що обертається навколо Сонця, але не очистило свою орбіту від інших об’єктів. Відомі приклади — Плутон, Церера й Ерида.

Дуже велика планета, що складається переважно з водню й гелію та не має твердої поверхні, на яку можна було б ступити. У Сонячній системі газовими гігантами є Юпітер і Сатурн.

Уламок каменю або металу з космосу, який пережив проходження крізь атмосферу Землі й упав на поверхню.

Область між орбітами Марса й Юпітера, де більшість астероїдів Сонячної системи обертається навколо Сонця.

Широке кільце крижаних тіл за орбітою Нептуна, приблизно за 30–50 астрономічних одиниць від Сонця. Там обертаються Плутон та інші карликові планети; звідти походить багато короткоперіодичних комет.

Безперервний потік заряджених частинок, що вириваються із Сонця в космос зі швидкістю сотні кілометрів за секунду.

Величезна куля гарячого газу, переважно водню й гелію, яка виробляє світло та тепло завдяки ядерним реакціям у своєму ядрі. Найближча до Землі зоря — Сонце.

Ділянка простору, де речовина настільки щільно стиснута, що тяжіння не дає вирватися нічому, навіть світлу. Багато чорних дір утворюються під час колапсу дуже масивних зір.

Величезна хмара газу й пилу в космосі. Деякі туманності є місцями народження нових зір, інші — речовиною, викинутою зорями наприкінці їхнього життя.

Потужний зоряний вибух, який на короткий час може сяяти так само яскраво, як ціла галактика. Він відбувається, коли масивна зоря колапсує або білий карлик набирає надмірну масу.

Реакція, під час якої легкі атомні ядра, наприклад водню, з’єднуються й утворюють важчі, наприклад гелію, вивільняючи величезну кількість енергії. Вона живить Сонце й інші зорі.

Велика, холодна й дуже яскрава зоря на пізньому етапі свого життя. Вона утворюється, коли зоря на кшталт Сонця вичерпує водень у ядрі, а її зовнішні шари роздуваються.

Невелике, дуже щільне й гаряче ядро, що залишається після смерті зорі, подібної до Сонця. За розміром воно приблизно як Земля, але його маса порівнянна з масою Сонця.

Надзвичайно щільне ядро, що залишається після вибуху масивної зорі як наднової. Воно вміщує масу, більшу за сонячну, у кулі діаметром лише близько 20 кілометрів.

Тривалий стабільний етап життя зорі, коли в її ядрі водень перетворюється на гелій. На діаграмі яскравості зір залежно від температури такі зорі утворюють діагональну смугу.

Нейтронна зоря, що швидко обертається й надсилає пучки радіохвиль або іншого випромінювання, які ми бачимо із Землі як дуже регулярні імпульси — наче промінь маяка.

Межа навколо чорної діри, за якою ніщо, навіть світло, не може вирватися. Усе, що перетинає її, уже не може повернутися назовні.

Величезна система зір, газу, пилу й темної матерії, пов’язаних силою тяжіння. Велика галактика може містити сотні мільярдів зір.

Спіральна галактика з перемичкою, у якій розташована наша Сонячна система й кілька сотень мільярдів зір. Також ця назва позначає світлу смугу, яку вона утворює на темному нічному небі.

Пласка галактика, що обертається й має яскраве центральне потовщення та рукави, які закручуються назовні, наче лопаті вертушки. У рукавах багато молодих зір, газу й пилу.

Галактика з гладкою овальною або круглою формою без спіральних рукавів. Вона містить переважно старі червонуваті зорі й дуже мало газу для утворення нових.

Група зір, народжених з однієї хмари й утримуваних разом тяжінням. Розсіяні скупчення нещільні й молоді; кулясті — щільні групи дуже старих зір.

Чорна діра, маса якої дорівнює масі мільйонів або мільярдів Сонць. Майже в центрі кожної великої галактики, зокрема Чумацького Шляху, є така діра.

Найближча до Чумацького Шляху велика спіральна галактика, розташована приблизно за 2,5 мільйона світлових років. За темного неба її видно неозброєним оком як тьмяну плямку.

Надзвичайно яскравий центр далекої галактики, який живить надмасивна чорна діра, що поглинає газ. Один квазар може затьмарити всю свою галактику.

Увесь простір і час та все, що в них є: матерія, енергія, планети, зорі й галактики. Діаметр спостережуваної частини становить близько 93 мільярдів світлових років.

Наукова модель, за якою Всесвіт почався приблизно 13,8 мільярда років тому в надзвичайно гарячому й щільному стані та відтоді розширюється й охолоджується.

Невидима форма матерії, яка не випромінює й не поглинає світла, але своїм тяжінням утримує галактики та їхні скупчення. Її природа досі невідома.

Невідома причина прискореного розширення Всесвіту. На неї припадає приблизно дві третини загального енергетичного вмісту Всесвіту.

Розтягування світла від об’єкта, що віддаляється від нас, або світла, яке проходить крізь простір, що розширюється; його спектральні лінії зміщуються до довших, червоніших хвиль.

Слабке мікрохвильове випромінювання, що заповнює все небо й залишилося приблизно через 380 000 років після Великого вибуху. Його часто скорочено називають CMB.

Хвилястість простору-часу, спричинена прискореним рухом масивних об’єктів, наприклад двох чорних дір, що спірально зближуються. Існування хвиль передбачив Ейнштейн 1916 року.

Прилад, який за допомогою лінз, дзеркал або антен збирає світло чи інше випромінювання від далеких об’єктів, даючи змогу бачити й досліджувати тьмяні та віддалені тіла.

Будівля або місце з телескопами й приладами для спостереження за небом. Багато великих обсерваторій розташовано високо в сухих горах, далеко від міських вогнів.

Науковець, який досліджує зорі, планети, галактики та інші космічні об’єкти, зазвичай спостерігаючи їх і аналізуючи дані.

Надмірне штучне світло вночі від ліхтарів, будівель і вивісок, яке освітлює небо та приховує тьмяні зорі й галактики.

Телескоп на орбіті або в далекому космосі, над атмосферою Землі; він отримує чіткіші зображення й виявляє випромінювання, яке атмосфера блокує, наприклад інфрачервоне, ультрафіолетове та рентгенівське.

Телескоп, що збирає радіохвилі з космосу великою тарілкою або системою антен замість видимого світла. Він може спостерігати крізь хмари й удень.

Діаметр головної лінзи або дзеркала телескопа. Більша апертура збирає більше світла, тому можна побачити тьмяніші об’єкти й дрібніші деталі.

Невелика лінза на кінці телескопа, крізь яку дивляться. Заміна окуляра змінює збільшення та поле зору.

Дослідження світла шляхом розкладання його на кольори, тобто спектр. Темні та яскраві лінії спектра розкривають хімічний склад, температуру й рух об’єкта.

Група зір, що утворює впізнаваний візерунок на небі, а також ділянка неба навколо нього. Астрономи офіційно визнають 88 сузір’їв.

Відстань, яку світло проходить за один рік, — приблизно 9,46 трильйона кілометрів. Це одиниця відстані, а не часу.

Явище, під час якого одне небесне тіло перекриває світло іншого; наприклад, Місяць проходить між Сонцем і Землею або тінь Землі падає на Місяць.

Одиниця відстані, що дорівнює середній відстані між Землею і Сонцем, — приблизно 149,6 мільйона кілометрів. Зазвичай її позначають AU або au.

Одна зі змінних форм освітленої частини Місяця, яку видно із Землі протягом циклу приблизно 29,5 дня — від молодика до повні й назад.

Період, коли здається, що багато метеорів вилітають з однієї точки неба, бо Земля проходить крізь пил, залишений кометою або астероїдом. Потоки повертаються щороку приблизно в ті самі дати.

Число, що вимірює видиму яскравість зорі або іншого об’єкта. Шкала обернена: що менше число, то яскравіший об’єкт; дуже яскраві об’єкти мають від’ємні значення.

Один із двох моментів щороку, приблизно 21 червня та 21 грудня, коли Сонце опівдні досягає найвищого або найнижчого положення на небі, зумовлюючи найдовший або найкоротший день.

Один із двох моментів щороку, приблизно 20 березня та 22 вересня, коли Сонце перебуває просто над екватором, а день і ніч майже однакові всюди.

Проходження планети чи супутника перед диском більшого тіла, наприклад Меркурія перед диском Сонця або екзопланети перед своєю зорею.

Криволінійний шлях, яким небесне тіло, наприклад планета, супутник чи супутниковий апарат, рухається навколо іншого тіла під дією тяжіння. Як дієслово означає рухатися таким шляхом.

Сила, що притягує одне до одного будь-які два тіла, які мають масу. Вона утримує планети на орбітах навколо Сонця й притискає наші ноги до землі.

Час, потрібний тілу, щоб здійснити один повний оберт навколо іншого тіла. Орбітальний період Землі навколо Сонця становить приблизно 365,25 дня.

Мінімальна швидкість, якої має набути тіло, щоб подолати тяжіння планети чи іншого небесного тіла без подальшого прискорення. Для Землі вона становить приблизно 11,2 км/с.

Орбіта відносно близько до Землі, зазвичай на висоті менш як приблизно 2000 км. Космічна станція та більшість супутників спостереження Землі рухаються низькою навколоземною орбітою.

Шлях, яким ракета, космічний апарат або інший рухомий об’єкт прямує крізь простір, особливо якщо це не замкнена орбіта.

Кругова орбіта приблизно за 35 786 км над екватором, на якій супутник обертається навколо Землі за одну добу й здається нерухомим над тією самою точкою.

Непрацюючі супутники, відпрацьовані ступені ракет і уламки зіткнень або вибухів, що залишаються на орбіті Землі та можуть пошкодити справні космічні апарати.

Описує супутник або планету, що завжди повертає те саме півсфер’я до тіла, навколо якого обертається, бо здійснює рівно один оберт навколо осі за кожен орбітальний оберт.

Три правила, опубліковані Йоганном Кеплером на початку XVII століття: планети рухаються еліптичними орбітами, рухаються швидше поблизу Сонця, а розмір орбіти пов’язаний з орбітальним періодом.

Точка орбіти навколо Землі, у якій супутник або Місяць перебуває найдалі від Землі. Найближча точка називається перигеєм.

Апарат або двигун, що рухається вперед, викидаючи з великою швидкістю гарячий газ назад. Ракети використовують для відправлення супутників, зондів і екіпажів у космос.

Тіло, що обертається навколо планети або іншого небесного тіла. Найчастіше так називають створений людиною апарат на орбіті для зв’язку, навігації, прогнозування погоди або спостережень.

Будь-який апарат, призначений для подорожей чи роботи в космосі, з екіпажем або без нього, наприклад супутник, зонд або пілотована капсула.

Вантаж, який ракета доправляє в космос для замовника або місії, наприклад супутник, зонд, припаси чи пілотовану капсулу; він не є самою ракетою.

Ракета, призначена для виведення корисного навантаження з поверхні Землі в космос. Термін охоплює всі її ступені, двигуни та прискорювачі разом.

Повернення космічного апарата з космосу в атмосферу Землі, під час якого стиснене перед ним повітря нагріває зовнішню поверхню до дуже високої температури.

Захисний шар космічного апарата, що приймає на себе екстремальне тепло під час входу в атмосферу й уберігає екіпаж або прилади всередині.

Ракета або ступінь ракети, що додає тягу в перші хвилини запуску, а потім відокремлюється. Бічні прискорювачі прикріплені зовні до основної ракети.

Одна секція ракети з власними двигунами й паливом. Коли паливо в ступені закінчується, він відокремлюється та відпадає, полегшуючи решту ракети.

Штовхальна сила, яку створює ракетний або реактивний двигун, викидаючи газ із великою швидкістю. Її вимірюють у ньютонах або кілоньютонах.

Паливо й окисник, які ракета спалює для створення тяги. Поширені приклади — рідкий водень, гас, метан і рідкий кисень.

Дія з відправлення ракети, космічного апарата або супутника із землі в космос; як дієслово — відправляти туди в такий спосіб.

Запланований політ або проєкт у космосі з конкретною метою, наприклад відправити зонд до Марса чи доправити екіпаж на космічну станцію.

Колісний апарат, що пересувається поверхнею планети або супутника; він може бути роботизованим і дистанційно керованим або керованим астронавтами.

Безекіпажний роботизований космічний апарат, який відправляють досліджувати планети, супутники, комети або далекий космос і передавати дані на Землю.

Команда й наземний центр, які стежать за космічним польотом, спілкуються з екіпажем або апаратом і ухвалюють рішення під час місії.

Відлік часу назад до моменту запуску, під час якого команди перевіряють готовність ракети, погоди й стартового комплексу.

Точний момент, коли ракета залишає стартовий майданчик і починає підніматися. Дієслівна форма — lift off.

Платформа та навколишні споруди, з яких запускають ракету, зокрема вежа, паливопроводи й газовідвідний канал.

З’єднувати два космічні апарати в космосі, наприклад коли пілотована капсула стикується з космічною станцією. Іменник — docking (стиковка).

Маневр, під час якого космічний апарат пролітає близько до планети, супутника чи іншого тіла, щоб дослідити його або скористатися його тяжінням, не виходячи на орбіту й не сідаючи на поверхню.

Космічний апарат, призначений для посадки на поверхню планети, супутника, астероїда чи комети й зазвичай для нерухомого проведення вимірювань.

Людина, підготовлена до подорожей і роботи в космосі на борту космічного корабля чи станції.

Великий космічний апарат, що роками залишається на орбіті; на ньому екіпажі живуть і працюють тривалий час та проводять експерименти в умовах мікрогравітації.

Період, коли астронавт залишає космічний апарат і працює зовні в космосі, одягнувши скафандр. Технічна назва — позакорабельна діяльність (EVA).

Подорож у космос або крізь нього на космічному апараті, з людьми на борту або без них. Human spaceflight означає польоти з екіпажем.

Стан майже невагомості, якого люди й предмети зазнають на орбіті: усе разом падає навколо Землі й здається невагомим.

Герметичний скафандр із підтриманням тиску, який захищає астронавта від вакууму, екстремальних температур і випромінювання та постачає кисень для дихання.

Невеликий космічний апарат, який доправляє астронавтів у космос і назад. Під час запуску він розташований на верхівці ракети, а повертається на Землю під парашутами.

Системи космічного апарата або скафандра, що підтримують життя людей: постачають кисень, видаляють вуглекислий газ і регулюють температуру, тиск та воду.