Англійські соціологічні терміни з українськими поясненнями

Велика група людей зі спільною територією, взаємодією, інститутами, правилами й певною мірою спільною культурою.

Спільні переконання, цінності, норми, мова, практики й матеріальні об’єкти, які люди засвоюють і передають поколінням.

Пожиттєвий процес засвоєння норм, цінностей, мови й ролей суспільства та входження до нього.

Писане чи неписане правило очікуваної поведінки, підтримане схваленням за дотримання й санкціями за порушення.

Поширені переконання про добре, правильне, важливе чи бажане, які спрямовують вибір і дотримувані норми.

Уявлення людини про те, ким вона є, сформоване її самосприйняттям і належністю або віднесенням до соціальних груп, зокрема нації, класу, гендеру чи релігійної спільноти.

Група в межах ширшого суспільства, члени якої поділяють особливі цінності, норми, стилі чи заняття, залишаючись учасниками загальної культури.

Оцінювання інших культур за мірками власної та сприйняття способу життя своєї групи як нормального або вищого за інші.

Принцип, за яким переконання й практики культури слід розуміти в їхньому власному контексті, а не оцінювати за стандартами іншої культури.

Відносно стійкий порядок відносин, інститутів і позицій, який формує та обмежує можливості індивідів.

Усталений тривалий комплекс правил, ролей і практик, що організує важливу сферу життя: сім’ю, освіту, релігію, економіку чи політику.

Позиція людини, наприклад студента, матері чи лікаря, з очікуваною поведінкою й певним рівнем поваги.

Поведінка, обов’язки й очікування певного статусу, наприклад учителя, батька або пацієнта.

Здатність особи чи групи досягати своїх цілей або впливати на поведінку інших навіть усупереч їхньому опору.

Соціальне становище, яке людина отримує від народження або пізніше незалежно від власних зусиль чи вибору, наприклад стать, вік, етнічність або сімейне походження.

Соціальне становище, здобуте завдяки власним зусиллям, умінням або вибору, наприклад освітня кваліфікація, професія чи політична посада.

Велика організація, що діє через ієрархію посад, письмові правила, спеціалізовані завдання та безособові процедури, як її описував Макс Вебер.

Спосіб розподілу роботи в суспільстві чи організації на окремі спеціалізовані завдання, які виконують різні люди або групи.

Економічна система, у якій засоби виробництва переважно перебувають у приватній власності, а товари й працю купують і продають на ринках заради прибутку.

Сукупність відносин між людьми, групами чи організаціями, якими передаються інформація, підтримка та ресурси.

Велика група зі схожим економічним становищем — доходом, багатством, професією й освітою — та часто схожими життєвими шансами.

Розміщення груп у суспільній ієрархії шарами з нерівним багатством, владою й престижем.

Нерівний доступ людей чи груп до ресурсів, можливостей, прав і винагород, як дохід, освіта, здоров’я або влада.

Перехід індивідів чи груп між позиціями суспільної ієрархії, як здобуття фахової посади людиною з робітничої сім’ї.

У марксистській теорії — клас капіталістів, що володіє засобами виробництва, зокрема фабриками, землею й капіталом, та живе з прибутку від праці інших.

У марксистській теорії — робітничий клас, що не володіє засобами виробництва й змушений продавати свою працю за заробітну плату, щоб жити.

Соціальний клас людей, які переважно виконують фізичну, рутинну чи сервісну роботу за наймом і зазвичай мають нижчі доходи, меншу стабільність зайнятості та менше контролю над працею.

Соціальний клас між робітничим і вищим класами, зазвичай пов’язаний із професійною, управлінською та офісною зайнятістю, вищою освітою і помірним достатком.

Стан, за якого людям бракує грошей чи ресурсів для задоволення основних потреб або участі у звичайному житті свого суспільства.

Нефінансові ресурси, зокрема знання, смаки, манера мовлення та освітні кваліфікації, які дають переваги в суспільстві, особливо у школі.

Ресурси, доступні людям через соціальні мережі та взаємини, зокрема інформація, підтримка, довіра й корисні знайомства.

Становище людини або сім’ї в суспільстві, виміряне поєднанням доходу, освіти та професії.

Ідея про перетин соціальних категорій, зокрема гендеру, раси, класу та інвалідності, через який люди зазнають поєднаних і специфічних форм переваг або нерівності.

Стан, за якого особи чи групи позбавлені повноцінної участі в суспільстві, зокрема в праці, освіті, житловій сфері, послугах або політичному житті.

Люди, пов’язані спорідненістю, шлюбом, партнерством або усиновленням, які зазвичай поділяють житло, ресурси й відповідальність за дітей.

Соціально пов’язані з жіночністю й чоловічністю ролі, поведінка та ідентичності, на відміну від біологічних ознак, позначених sex.

Сім’я з двох батьків і залежних від них дітей, які живуть разом в одному домогосподарстві.

Сім’я, яка включає родичів поза колом батьків і дітей, наприклад дідусів, бабусь, тіток, дядьків чи двоюрідних братів і сестер, що живуть разом або підтримують тісний щоденний контакт.

Сукупність моделей поведінки, завдань і настанов, які суспільство вважає відповідними для жінок або чоловіків і які зазвичай засвоюються під час соціалізації.

Соціальна система, у якій чоловіки зосереджують більшість влади та повноважень у сім’ї, економіці, політиці й інших інституціях.

Мережа відносин між людьми, заснованих на походженні, шлюбі чи усиновленні, разом із пов’язаними правилами та обов’язками.

Послідовність етапів і переходів протягом життя, зокрема освіти, праці, партнерства, батьківства та виходу на пенсію, розглянута під впливом суспільства й історії.

Спільна культурна ідентичність на основі походження, мови, релігії, традицій чи відчуття спільної історії.

Переміщення людей для проживання всередині країни або через кордони з причин роботи, сім’ї, освіти чи безпеки.

Спосіб поділу людей на групи за сприйнятими фізичними відмінностями, наприклад кольором шкіри, який соціологи розглядають як соціальну, а не біологічну категорію.

Група з меншою владою, статусом або доступом до ресурсів, ніж домінантна група суспільства, часто через етнічність, релігію, мову чи іншу спільну ознаку.

Несправедливе або відмінне ставлення до людей через належність до певної групи, наприклад за гендером, етнічністю, віком, релігією чи інвалідністю.

Спрощене й стале уявлення про риси всіх членів групи, яке ігнорує індивідуальні відмінності та часто є негативним.

Процес поступового засвоєння меншиною або мігрантською групою культури, мови й звичаїв більшості, унаслідок чого її відмінність від більшості зменшується.

Співіснування кількох культурних або етнічних груп в одному суспільстві та політика чи ідеї визнання й поваги до їхніх відмінностей.

Населення, яке живе поза первісною батьківщиною, часто в кількох країнах, зберігаючи з нею культурні, емоційні чи економічні зв’язки.

Зростання частки населення міст і пов’язані суспільні зміни.

Група зі спільним місцем, ідентичністю чи інтересами та відчуттям належності й взаємозв’язку.

Процес заселення міського району з низькими доходами заможнішими мешканцями й приходу нового бізнесу, що підвищує ціни на нерухомість і часто витісняє попередніх жителів.

Переміщення населення, житла й підприємств із міських центрів до околиць, що веде до формування великих житлових передмість.

Ступінь зв’язку між людьми в суспільстві чи громаді, їхньої взаємної довіри, відчуття належності та спільної мети.

Розділення соціальних груп законом або на практиці, через яке вони живуть, навчаються чи працюють у різних місцях, наприклад окремих районах або школах.

Поведінка, переконання чи риси, що порушують норми групи й викликають осуд або покарання, незалежно від законності.

Формальні й неформальні способи, якими суспільство заохочує дотримання норм і стримує девіацію: від законів та поліції до пліток і несхвалення.

Негативне тавро, пов’язане з рисою, станом чи ідентичністю, через яке інші сприймають людину як менш прийнятну або менш нормальну.

Теорія, за якою девіація створюється, коли наділені владою люди успішно визначають дії чи осіб як девіантні, а позначена людина може прийняти таку ідентичність.

Сильна й часто перебільшена суспільна реакція на групу або поведінку, яку зазвичай медіа подають як серйозну загрозу суспільним цінностям.

Посилення зв’язків економік, культур і населення світу через торгівлю, інвестиції, міграцію, подорожі, медіа й цифрове спілкування.

Історичний процес, описаний Вебером, за якого традиція, емоції й магія поступаються розрахунку, ефективності, правилам і науковому мисленню в дедалі більшій кількості сфер життя.

Організовані й тривалі колективні зусилля великої групи людей для здійснення соціальних або політичних змін чи опору їм.

Тип суспільства, що сформувався в Європі приблизно від XVIII століття й характеризується індустріалізацією, урбанізацією, національною державою, наукою та вірою в прогрес.

Процес втрати релігією суспільного впливу, за якого релігійні інституції, переконання й практики відіграють меншу роль у публічному та особистому житті.

Перехід від економіки, заснованої переважно на землеробстві й ремеслах, до фабрик, машин і масового виробництва, що глибоко змінює працю, сім’ю та розселення.

Здатність пов’язувати особистий досвід із ширшими суспільними силами й бачити приватні труднощі як суспільні проблеми.

Теоретичний підхід, що розглядає суспільство як систему взаємопов’язаних частин, кожна з яких виконує функцію, що підтримує стабільність цілого.

Сукупність теорій, які пояснюють суспільство боротьбою між групами з нерівною владою та ресурсами, наприклад класами, гендерними чи етнічними групами.

Теоретичний підхід, що досліджує, як люди створюють і поділяють значення в повсякденній взаємодії за допомогою символів, зокрема мови та жестів.

Здатність індивідів діяти самостійно, робити власний вибір і змінювати обставини свого життя попри обмеження соціальної структури.

У соціології Дюркгайма — спосіб дії, мислення чи відчування, що існує поза окремими індивідами й чинить на них тиск; приклади охоплюють закони, звичаї та рівні самогубств.

Стан, коли норми поведінки слабшають, стають нечіткими чи суперечливими, часто під час швидких соціальних змін, залишаючи людей без орієнтирів.

У теорії Маркса — відокремлення працівників за капіталізму від продуктів їхньої праці, трудового процесу, інших людей і власного людського потенціалу.

Сукупність ідей і переконань про те, як суспільство функціонує і має функціонувати, яка часто підтримує інтереси певної групи.

У теорії Бурдьє — глибоко вкорінені звички, смаки, схильності та способи бачення світу, набуті в соціальному середовищі й зазвичай сприйняті як самоочевидні.

Лідерство або панування групи, що переважно спирається на згоду інших, які приймають її цінності й ідеї як здоровий глузд.

Спрощена модель, що поєднує типові ознаки соціального явища й служить дослідникам мірилом для порівняння реальних випадків.

Сукупність соціальних теорій і рухів, що досліджують та оскаржують нерівність між жінками й чоловіками і вплив гендеру на суспільне життя.

Ідея про те, що багато явищ, які здаються природними чи очевидними, наприклад гендерні ролі, дитинство або раса, створюються й підтримуються людьми через спільні значення та практики.

Дослідження нечислових даних — інтерв’ю, спостережень, текстів — для глибокого розуміння досвіду, значень і поглядів.

Дослідження числових даних, зазвичай великих вибірок, зі статистичним вимірюванням закономірностей і зв’язків між змінними.

Метод однакових запитань групі людей через анкету чи структуроване інтерв’ю для отримання порівнюваних даних.

Дослідницький підхід, за якого дослідник тривалий час перебуває з групою, спостерігає й бере участь у її повсякденному житті, щоб описати культуру зсередини.

Метод дослідження, за якого дослідник долучається до діяльності досліджуваної групи, одночасно спостерігаючи й фіксуючи події.

Інтерв’ю за підготовленим переліком тем чи запитань, порядок і формулювання яких дослідник може змінювати та доповнювати уточненнями, щоб учасники відповідали власними словами.

Процес відбору меншої групи людей або випадків із більшої генеральної сукупності для дослідження та формулювання висновків.

Характеристика, значення якої відрізняються між випадками, наприклад вік, дохід, освіта чи ставлення, і яку дослідники вимірюють та порівнюють.

Перевірюване твердження, що передбачає зв’язок між двома чи більше змінними, формулюється до збирання даних і згодом отримує підтримку або відхиляється на основі доказів.

Перетворювати абстрактне поняття, наприклад соціальний клас чи довіру, на спостережувані й вимірювані показники, зокрема конкретні запитання анкети.

Ступінь, до якого дослідницький метод або показник справді вимірює заявлене явище й адекватно відображає досліджувану соціальну реальність.

Ступінь узгодженості результатів методу, коли його повторно застосовує інший дослідник або той самий дослідник в інший час за однакових умов.

Добровільна згода на участь у дослідженні після чіткого пояснення його цілей, методів, ризиків і права припинити участь.

Групове обговорення, зазвичай за участю шести–десяти людей, яке дослідник проводить для вивчення їхніх поглядів, досвіду та спільного обговорення теми.

Докладне вивчення окремого випадку, наприклад людини, організації, громади чи події, часто кількома методами для поглибленого розуміння.

Дані, зібрані іншими, наприклад офіційна статистика, попередні опитування, архіви чи медіатексти, які дослідник повторно використовує з новою метою.

Дослідження в реальному середовищі життя й праці людей, а не в бібліотеці чи офісі, зі спостереженням, інтерв’ю та збиранням матеріалів на місці.

Людина, яка відповідає на запитання опитування, анкети чи інтерв’ю.