Англійська лексика: Музика · Жанри й стилі

Що означає recitative?

Значення й приклади · Музика

іменникТермін вищого рівня

recitative: речитатив

Вокальна манера, особливо в опері й ораторії, що наслідує мовленнєві ритми для передавання діалогу або розповіді.

Де і як уживається

Найпоширеніша в класичній вокальній музиці. Часто просуває сюжет між аріями й може мати легкий або повний супровід.

Приклади речень

  1. In rehearsal, the soprano treated the recitative almost like spoken dialogue, focusing more on meaning than on long lyric tone.

    На репетиції сопрано виконувала речитатив майже як розмовний діалог, більше зосереджуючись на змісті, ніж на протяжному співучому тоні.

    У мовленнєподібному співі ясність тексту важливіша за красу витриманої мелодії.

  2. The conductor asked continuo players to keep the recitative flexible so the singer could shape each line naturally.

    Диригент попросив виконавців континуо зберігати гнучкість речитативу, щоб співак природно формував кожен рядок.

    Менш суворо метрований уривок підпорядковується виразному темпоритму співака.

Поширені словосполучення

  • secco recitative
  • accompanied recitative
  • sing a recitative