Англійська лексика: Історія · Війни, договори й дипломатія

Що означає conquest?

Значення й приклади · Історія

/ˈkɒŋkwest/іменникОсновний термін

conquest: завоювання

Здобуття контролю над країною, містом чи народом військовою силою або територія, захоплена таким способом.

Де і як уживається

У назвах подій: Norman Conquest of England (1066), Spanish conquest of Mexico. Дієслово conquer, особа conqueror. Досліджують і військову кампанію, і подальше управління завойованими землями.

Приклади речень

  1. After the Ottoman conquest of 1453, Constantinople became the new imperial capital.

    Після османського завоювання 1453 року Константинополь став новою імперською столицею.

    Військове захоплення змінило політичну роль міста.

  2. The Norman Conquest brought major changes to landholding in England.

    Нормандське завоювання спричинило великі зміни в землеволодінні Англії.

    Наслідки завоювання охоплювали суспільні відносини.

Поширені словосполучення

  • the Norman Conquest
  • military conquest
  • the conquest of
  • territorial conquest
  • lands acquired by conquest